Від початку повномасштабного вторгнення Росія скоїла в Чернігові сотні воєнних злочинів. Станом на червень 2026 року слідчі об'єднали їх у майже 200 кримінальних проваджень. За кожним із них людські історії.
Офіційно потерпілими у Чернігові визнані понад 10 тисяч людей, більше 200 цивільних загинули під час облоги та обстрілів міста, сотні дістали поранення.
Кирило Пугачов та Юлія Харченко з Чернігівської обласної прокуратури розповіли, як відбувається розслідування злочинів російських військових у Чернігові, що дає потерпілим навіть заочний вирок суду та як працює система підтримки людей, що постраждали від війни.
«Всі папери кримінальних проваджень зайняли би цілу кімнату»
Восени 2022 року в Чернігівській обласній прокуратурі створили спеціалізований відділ, який займається розслідуванням воєнних злочинів. Його очолив прокурор Кирило Пугачов.
«Ми отримали масив справ щодо воєнних злочинів, вчинених у Чернігові з 24 лютого 2022 року. Почали свою роботу із систематизації наявних матеріалів. Із кожним місяцем кількість епізодів зростає. Наразі в ЄРДР зареєстровано майже 200 кримінальних проваджень щодо злочинів військових РФ. Епізодів більше, бо одне кримінальне провадження може охоплювати кілька фактів. Якщо скласти в одному місці всі папери цих кримінальних проваджень, вони б зайняли цілу кімнату», – пояснює Кирило Пугачов.
Серед найбільших воєнних злочинів, скоєних під час активної фази боїв за Чернігів у лютому-березні 2022 року, Кирило Пугачов називає кілька епізодів. Усі вони пов'язані із загибеллю цивільних.
- Третє березня 2022 року – авіаудар по житловій забудові на вулиці Чорновола та в мікрорайоні Подусівка. Того дня загинуло 28 людей.
- 16 березня 2022 року – обстріл із реактивної системи залпового вогню «Град» черги по хліб на вулиці Доценка (нині Соборності). Того дня та згодом у лікарнях загинуло 20 людей.
- 17 березня 2022 року – обстріл центральної частини Чернігова касетними боєприпасами, загинули 21 цивільна людина.
Першою великою трагедією Чернігова після звільнення області стало 19 серпня 2023 року. Російські військові запустили балістичну ракету по Чернігівському обласному драматичному театру імені Шевченка. Було релігійне свято, люди гуляли, поверталися з храмів. Семеро людей загинуло і 193 отримали поранення.
25 грудня 2025 року російський безпілотник влучив у п’ятиповерхівку, зруйнувавши під’їзд. Загинуло двоє людей.
Регулярних атак зазнають підприємства та прилеглі до них будинки приватного сектору.
Кирило Пугачов
«Ворог обстрілює об’єкти енергетичної інфраструктури. Взимку 2025-2026 років не було жодного такого, що не зазнав пошкоджень. Ми реєструємо ці факти і формуємо з них магістральне кримінальне провадження по всій області. Адже ці атаки мають одну мету – позбавити цивільних нормального життя. Крім того, застосовуються однакові засоби ураження – безпілотники. В інших областях розслідування атак на енергетику проходять так само. Думаю, надалі ці магістральні «обласні» кримінальні провадження об’єднають в одне по Україні», – припускає прокурор.
«Намагаєшся шукати причину обстрілів, а її немає»
Із 200 кримінальних проваджень уже є кілька вироків. Наприклад, до 10 років позбавлення волі засуджено російського танкіста Михайла Кулікова, який у лютому 2022 року зробив постріл із танка по багатоповерхівці у Чернігові.
А російський льотчик Олександр Красноярцев отримав 14 років ув’язнення. 5 березня 2022 року ЗСУ збили його літак над Черніговом. Красноярцев катапультувався, тікаючи, застрелив цивільного чоловіка Віталія Сергієнка. Після цього російського льотчика взяли в полон, але згодом обміняли на п’ятьох українських пілотів. Тому суд над Красноярцевим був заочним. Також його зобов’язали виплатити родині загиблого 2 мільйони гривень моральної компенсації. Апеляція залишила цей вирок без змін.
На червень 2026 року в суді слухають справу щодо обстрілу 16 березня 2022 року черги по хліб. Обвинувачені – організатори операції, а не безпосередні виконавці.
Йдеться про полковника Олега Куригіна – це комбриг 35-ї окремої мотострілецької бригади 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу РФ. А також його підлеглих – керівників 1-ї та 2-ї батальйонних тактичних груп: капітанa Тімура Сулейманова та майора Раміса Загрєтдінова.
Усі інші справи перебувають на стадії розслідування. Найбільша складність, як каже Кирило Пугачов, – встановити підозрюваних.
Ми користуємося інструментами OSINT, даними розвідки, допомогою окремих фахівців і громадського сектору. Проте труднощі все одно є, виходячи з умов, у яких сталися злочини. Наприклад, складно визначити, які саме літаки скидали бомби на будинки та школи 3 березня 2022 року. А отже – встановити причетні до бомбардування підрозділи РФ. Це був час активних бойових дій у місті. Тому ми за допомогою військових спеціалістів працюємо над тим, щоб вийти на командирів, які керували операцією.
Інкримінуючи злочин вищому військовому керівництву, слідство має знати підрозділ, причетний до кримінального правопорушення. Прокурор додав, що серед підозрюваних у обстрілі драмтеатру є кілька представників генералітету РФ. Розслідування інших воєнних злочинів у Чернігові тривають.
Знайти винних – важливо не лише для слідства. Потерпілим також корисно мати вирок суду. Кирило Пугачов зауважує, що юридично встановлений факт воєнного злочину може бути додатковим аргументом для отримання репарацій у майбутньому. Вирок суду можна долучити до документів у Реєстрі збитків для України. А в деяких випадках – отримати допомогу від громадського сектору.
«Та головне, вирок – це про справедливість. Багатьом людям важливо знати, що про них пам’ятають, злочини розслідують, а винуватців судять. Хай і заочно», – каже прокурор.
Попри те, що Кирило Пугачов уже понад чотири роки працює над розслідуванням воєнних злочинів, його досі вражає масштаб наслідків та безпричинність нападів на цивільних.
«Мирні люди не становили жодної загрози для окупаційних військ. Під час розслідування злочинів я намагаюся знайти якусь логіку чи військову мету ударів по цивільних, зрозуміти причину ударів. Але часто логіки чи доцільності немає. Атаки відбуваються без очевидної причини чи обґрунтування. Це страшно», – резюмує прокурор.
«Підрозділ турботи»
Восени 2024 року в Чернігівській обласній прокуратурі створили відділ організації підтримки потерпілих і свідків. Його очолює Юлія Харченко. Схожі «підрозділи турботи» наразі працюють у 12 областях.
Крім потерпілих від воєнних злочинів, з січня 2026 року послугами відділу можуть скористатися й деякі категорії постраждалих в інших злочинах. Це можуть бути діти, пенсіонери, люди з інвалідністю тощо.
Якщо людина хоче отримати допомогу, вона може звернутися до відділу за телефонами «гарячої лінії» на сайті прокуратури. Також потерпілого чи свідка може скерувати слідчий, прокурор, фахівці державних органів влади та громадського сектору.
«Ми збираємо інформацію про програми підтримки громадського сектору, держави, якими можуть скористатися мешканці області. А коли звертається потерпілий, то з'ясовуємо, чого саме він потребує: правової, психологічної, медичної, соціальної, гуманітарної чи ще якоїсь допомоги. А потім скеровуємо до тих організацій, де цю допомогу надають», – говорить Юлія Харченко.
Юлія Харченко
Координаторки відділу допомагають отримати процесуальні документи: витяг з ЄРДР, судово-медичні експертизи, протоколи допиту тощо. Якщо людина постраждала від війни, але ще не подала документи в поліцію, – допомагають написати відповідну заяву. За потреби супроводжують у суді, консультують щодо пакету документів, які потрібно подати до Реєстру збитків для України, МКС тощо.
«Важливо, що підтримка не обмежується одноразовою консультацією, а працівники залишаються на зв'язку та перевіряють, чи вдалося вирішити проблему. Зараз у нашому відділі троє людей. За півтора роки ми надали допомогу майже 460 людям», – говорить Юлія Харченко і згадує першу відвідувачку відділу.
Це була жінка, сина якої вбили російські окупанти. Пошкоджень також зазнало її житло. Вона не могла відновити будинок, бо не мала коштів та впорядкованих документів, щоб скористатися державними програмами. Координатори «підрозділу турботи» взяли її на супровід. Серед іншого, знайшли громадську організацію, яка відбудувала житло і сплатила проєктно-кошторисну документацію, щоб оформити будинок належним чином. Також їй неодноразово надавали гуманітарну, грошову, соціальну та психологічну допомогу.
«Ще запам’ятався цивільний звільнений з російської неволі чоловік. У нього не було офіційного статусу постраждалого, бо він не мав родини і його ніхто не шукав. Ми допомогли йому отримати той статус, скоординували з організаціями, які надають психологічну допомогу, допомогли з лікуванням, а приватна клініка погодилася зробити йому протезування зубів безоплатно. І ще ми знайшли йому житло в Чернігові, бо його дім в окупації на Донеччині. Також було чимало випадків, коли ми допомагали людям зі збором документів для отримання статусу інвалідності, інформували про етапи цього процесу тощо», – резюмує Юлія Харченко.