«Він їхав у справах до Путивля. Не доїжджаючи села Перемога, в нього поцілив російський безпілотник. Кажуть, це була «Молнія». Брат загинув одразу. Дякую Есманьській громаді, вони допомогли з похованням. Я приїжджала лише на поховання. Ми з родиною виїхали з села через обстріли, у мене чоловік лежачий. Тому ця допомога була дуже важливою для нас», – розповіла Галина, сестра.
Чоловіка поховали в рідному селі за два дні після трагедії
Володимир Карпичко народився в селі Есмань (раніше воно називалося Червоне). Після школи навчався в Конотопському класичному фаховому коледжі Сумського державного університету на будівельника залізничних колій. Після строкової служби в армії поїхав працювати до Сибіру. У 1980-х повернувся в Україну в рідне село. Займався господарством, був підприємцем, потім допомагав людям у селі з ремонтом техніки
Двічі був одружений. Від одного шлюбу народився син, від іншого – донька.
«Брат останні роки жив сам. Наше рідне село перебуває під обстрілами. Володимир довго не хотів залишати дім, там усе зроблене його руками. Все автоматизовано. Він провів воду, посадив сад і навіть ліс на ділянці», – розповіла сестра.
Галина згадує брата працьовитою людиною і каже, що дуже сумує за ним.
Із найближчих рідних у Володимира Кардичка залишилися син, донька і сестра.