Сергій народився 2 лютого 1987 року у Вінниці. Закінчив Вінницький фаховий транспортний коледж та Український державний університет залізничного транспорту. Протягом 10 років працював на залізниці, а потім разом із братами займався власною справою.
1 березня 2022 року Сергій став на захист Батьківщини у складі розвідувальних підрозділів 36-ї окремої бригади морської піхоти. Обороняв Миколаїв і Херсон. У серпні зазнав осколкового поранення передпліччя, але відмовився від госпіталізації і продовжив службу. З листопада 2022 року боронив Донецький напрямок.
«Псевдо чоловіка перетинається з нашим прізвищем. У цивільному житті, коли не могли його розчути, чоловік казав – Бандіт. Так з юнацтва його називали і друзі», – сказала дружина Анастасія.
У вересні 2023-го Сергій служив у військовій частині А0549, де обіймав посаду командира відділення батальйону охорони. У квітні 2024 його відрядили до військової частини А1231, а надалі – в Оперативно-тактичне угруповання «Сіверськ». У той період Сергій востаннє побував вдома.
За шість місяців воїн загинув. Його тіло евакуював двоюрідний брат Сергій Міщенко.
«Чоловік був найкращим, добрим і справедливим. Він любив читати, завжди багато думав, і я розуміла його мовчання. Підтримував мене в усіх починаннях. Ми могли багато чого досягти разом… Наші діти пишаються татком і завжди дивляться на небо, коли там зірки, адже він – одна з тих зірочок. Наш Янгол», – написала дружина Анастасія.
Поховали воїна у Вінниці.
Посмертно Сергія нагородили «Комбатантським хрестом» та орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися батьки Анатолій та Надія, дружина Анастасія, син Тимофій, донька Христина.
