Андрій народився 8 жовтня 1981 року у Львові. Навчався у місцевій школі №27 (нині – імені героя Небесної Сотні Юрія Вербицького), а згодом у Львівському інституті економіки і туризму. Працював механіком на приватному підприємстві «Галфрукт». Захоплювався автомобілями та ремонтував усе, що потрапляло під руки. На дозвіллі любив рибалити.
Під час повномасштабної війни служив командиром взводу 215-го батальйону 125-ї бригади територіальної оборони (зараз – окрема важка механізована бригада).
«Неможливо знайти слова, які змогли б описати той біль, що роздирає серце. Загинув не просто воїн, а чоловік, який був опорою для своєї родини, світлом у житті, героєм для свого сина Андрія та донечки Анастасії. Він був тим, хто завжди тримав слово та приходив на допомогу. Він любив життя, радів кожному ранку, кожному кілометру за кермом, кожній тихій хвилині на риболовлі. Він умів бути щасливим і щедро ділився щастям з іншими. Своєю загибеллю Андрій заплатив найвищу ціну за нашу свободу. Нам дуже болить, але ми маємо нести далі його ім’я, його приклад, його любов», – сказала дружина Вікторія.
Андрія нагородили пам’ятною монетою імені Короля Данила Галицького, медаллю «Хрест доблесті» та почесним нагрудним знаком командира 102-ї окремої бригади «За бойову звитягу» за участь у спільній операції.
Поховали захисника у Львові на Личаківському кладовищі.
Посмертно Андрія нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися дружина, син, донька, батьки та хрещена.
