Артур народився 14 липня 1997 року в місті Вінниця. Ріс енергійним і жвавим хлопчиком. Обожнював дивитися кулінарні шоу, а потім експериментувати на кухні. Навчався у місцевій школі № 26. Після 9 класу вступив до Вищого художнього професійно-технічного училища № 5 у Вінниці, де здобув фах будівельника.
Пройшов строкову військову службу в підрозділі зв’язку в Києві. Після демобілізації влаштувався працювати на будівництві в одній із компаній-забудовників у Вінниці.
З початку повномасштабного вторгнення Артур, не задумуючись, вирушив до військкомату. Поповнив лави підрозділу охорони 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Повітряних Сил ЗСУ. Тривалий час виконував завдання з охорони та оборони важливого військового об’єкта.
Весною 2024 року Артур разом зі своїм підрозділом вирушив до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Після посилених тренувань із вогневої та бойової підготовки, тактичної медицини, тактики ведення бою та злагодження воїни відправилися на передові лінії оборони. Разом із морськими піхотинцями виконували найризикованіші бойові завдання на півдні України.
Попри шалений спротив окупантів, отримавши розпорядження організувати евакуацію загиблих та поранених українських воїнів із лівого берега, Артур відповідально та ініціативно підійшов до виконання цієї місії. Протягом трьох тижнів він із побратимами переправляли наших бійців на підконтрольну Україні територію.
«Артур був дуже щедрою та відкритою людиною. Його юнацький запал подекуди надихав нас. Він був душею нашої групи і щоразу з відвагою брався за будь-яке ризиковане завдання», – розповіли побратими.
Артура Домінова посмертно нагородили нагрудним знаком «Комбатантський хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідній Вінниці.
У нього залишилися батьки та брат.
