Валентин народився 21 вересня 1992 року в селі Олексіївка на Одещині. Закінчив Білгород-Дністровський морський рибопромисловий коледж. У студентські роки писав вірші та пісні. Любив виступати на сцені та захоплювався філателією.
У мирному житті працював адміністратором у мережі міських кафе «Жарю Парю». На дозвіллі любив збирати конструктори та шив шкіряні гаманці.
Під час повномасштабної війни служив у 90-му батальйоні 81-ї окремої аеромобільної бригади, де був командиром відділення.
«Валентин був життєрадісним і допомагав іншим. Він завжди усміхався, навіть коли виникали труднощі. Казав: «Що б не сталося, не треба сумувати». Мав світлу душу й добре серце. Для мене він був найріднішою людиною. Це частинка мого серця, яку вирвали з душі», – написала рідна сестра Анастасія.
Поховали воїна в Одесі на Західному кладовищі.
Посмертно Валентина нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батьки, дружина, двоє дітей від різних шлюбів, рідна сестра, дві сестри і брат по матері.
