Віталій народився 3 серпня 1990 року у Полтаві. Навчався у школі №20. Вищу освіту здобув за спеціальністю «Право» у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Мешкав у Харкові, працював дільничним інспектором у райвідділку.

З майбутньою дружиною Вікторією познайомився 4 вересня 2013 року.

«Це було кохання з першого погляду. Не закохатися у Віталія було неможливо. Його щиру усмішку і ясне обличчя, наче в янгола, я і досі пам’ятаю. Тоді сама собі сказала, що він буде моїм, і я зроблю все, щоб бути поруч із ним. Наші стосунки будувалися на щирому коханні та великій довірі», – розповіла Вікторія.

На початку 2015 року Віталій приєднався до лав «Азова». Починав з рядового, кулеметника вогневого розрахунку. Постійно самовдосконалювався. Разом із побратимом Денисом [Редісом] Прокопенком вступив до Національного університету оборони України за спеціалізацією «Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ».

30 грудня 2015 року Віталій на базі в Юр’ївці освідчився Вікторії. Весілля святкували на Кіровоградщині 9 вересня 2016-го. 

А 21 січня 2019 року в родині народився син Святослав.

З 2019 року Віталій був заступником командира з бойової та спеціальної підготовки. Побратим Єрмолай одразу відзначив, що Гоголь вміє аналізувати і ухвалювати нестандартні рішення в боях:

«Війна – велика наука, яку Гоголь постійно вивчав, і в нього це добре виходило. Цьому допомагала і юридична освіта. Але й без цього він був всебічно розвиненим і дуже ерудованим. Багато читав, добре знав історію. Це людина, яка постійно прагнула вчитися і вдосконалюватися. Віталік зумів зібрати команду з професіоналів, у кожного з яких був непростий характер. Але йому вдалося об’єднати їх заради спільної справи. Це був міцний колектив, у якому його поважали, цінували і слухали».

На службі був суворий і вимогливий – і до підлеглих, і до близьких друзів. Завжди стояв за справедливість і правду. Проводив заняття з домедичної допомоги, вогневої підготовки і тактики. Пояснював бійцям, що потрібно навчатися, здобувати освіту і постійно розвиватися. 

«А вдома він був люблячим батьком. Навіть коли приходив зі служби втомленим, завжди знаходив час для сина. Святослав любив взувати таткові берці, одягати форму і ходити по кімнатах. Віталій любив спорт, тому вони разом відтискалися і боксували», – розповіла дружина.

Під час оборони Маріуполя Віталій командував протитанковим резервом. Завжди одним із перших йшов у бій і за можливості беріг підлеглих. У ніч на 19 березня група азовців, до складу якої входив Гоголь, здійснила успішний рейд у тил ворога. Бійці виявили і знищили командний пункт противника, підірвали тиловий склад і склад боєприпасів. Також знищили один танк, два БТРи і значну кількість живої сили ворога, здебільшого офіцерів. У бою в Лівобережному районі Віталій дістав смертельне поранення.

«В нашу останню зустріч у Маріуполі Віталік сказав: «Ти мене більше ніколи не побачиш. Я звідти вже не виберуся. Але знай – зброю я не кину і в полон не здамся». Увечері 19 березня мені зателефонував Редіс і повідомив про смерть чоловіка, сказав, що він поліг як хоробрий воїн зі зброєю в руках. Прощалися з Віталіком три дні, як колись гуляли наше весілля. Спочатку в колі побратимів, із азовськими ритуалами. На другий день була кремація в Києві. На третій день прах привезли до Полтави», – розповіла Вікторія.

Віталій мав медалі «За військову службу Україні», «Захиснику України» і «Захисник Маріуполя», а також відзнаку Президента «За участь в АТО». Посмертно йому надали звання капітана та звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». У Полтаві на його честь назвали вулицю та ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. На стіні школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку.

«Він був найкращим у світі чоловіком, батьком і другом. Мужній, справедливий, талановитий, патріот з великої літери. Я на своєму життєвому шляху більше не зустрічала людей, подібних до нього», – сказала дружина.

Поховали оборонця на Алеї Слави в рідному місті.

У Віталія залишилися батьки, дружина та син.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.