Денис народився в Херсоні 7 травня 1996 року. Був наймолодшою – четвертою – дитиною в родині. Коли йому виповнилося три роки, помер тато. Відповідальність за братика взяла на себе сестра Іра. Мама працювала на нафтозаводі, тому сестра, йдучи до школи, відводила Дениса до садка, а після уроків забирала додому. У дитинстві любив бувати на узбережжі Чорного моря.
Коли Денис мав іти до 1 класу, його разом з Іриною відправили до школи-інтернату у Львовому Херсонської області. До міста вони повернулися, коли Ірина закінчила школу, а Денис – четвертий клас.
Спочатку навчався в школі №8, а згодом перейшов до 33-ї. Гарно малював. Мріяв про мандри. Був відчайдухом. Мав добре серце й завжди першим поспішав на допомогу.
Після школи пішов на роботу. Пройшовши строкову службу, рік працював у Києво-Печерській лаврі. А згодом влаштував на роботу в ТОВ «Левада» в Херсоні.
У перший день повномасштабного вторгнення Денис пішов до військкомату. Разом з іншими добровольцями отримав зброю. Брав участь у бою за Антонівський міст.
А потім почалася окупація. Денис долучився до допомоги землякам, які опинилися в складних обставинах. Розвозив продукти та воду.
Відразу після деокупації Херсона він виїхав до Одеси та пішов до військкомату. Його зарахували до 63-ї окремої механізованої Лиманської бригади. Після навчання вирушив боронити Донеччину. Брав участь у боях за Краматорськ і Соледар.
Рідним Денис не розповідав, де саме перебуває. Не хотів, щоб вони хвилювалися. Якось проговорився сестрі, що на позиціях немає води, дуже холодно, а йому дуже хочеться додому – до рідного, теплого, сонячного Херсона.
Денис Єжкова поховали у рідному місті на кладовищі Геологів.
У нього залишилися рідні.
