Сергій народився 31 травня 1975 року в селі Бунакове Лозівського району Харківської області. Дитинство провів у селі Хрестище, де навчався у школі. Після її закінчення вступив до Красноградського учбово-спортивного центру ТСОУ.
У 1993–1995 роках проходив строкову службу в місті Джанкой. Після повернення працював, поступово здобувши кваліфікацію дефектоскопіста 5 розряду в УБМР «Укргазспецбудмонтаж».
У 1999 році одружився та переїхав до міста Берестин. Був відданим сім’янином, уважним чоловіком і батьком, який завжди допомагав і був поруч.
У 2014-му брав участь в АТО. Служив у Луганському прикордонному загоні, де виконував завдання із захисту державного кордону України. Обіймав посаду молодшого інспектора-дозиметриста ВПС «Білолуцьк» ІІ категорії (тип Б).
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, без вагань пішов до ТЦК і став до лав Збройних Сил України.
Служив старшим водієм гранатометного взводу «Шумахери» 97-го піхотного батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Виконував бойові завдання на найскладніших напрямках – Запоріжжі, Херсонщині, Донеччині.
«Сергій був людиною, яка прагнула до своєї мети. Що планував – втілював у життя. Дуже полюбляв природу: гуляти лісом, збирати гриби. Любив тварин, особливо свого кота Снікерса. Мріяв скоріше повернутися додому, до своєї родини, з перемогою.
Вічна і світла пам’ять тобі, наш Герою, легких тобі хмаринок. Стій на сторожі небесного війська та оберігай нас, а ми будемо завжди пам’ятати та пишатися тобою», – сказала дружина Олена.
Сергій Кашевко мав статус учасника бойових дій. Його нагородили медаллю «Ветеран війни», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Центральному кладовищі в Берестині, на Алеї Героїв. Його ім’я викарбували на пам’ятній дошці на Алеї Слави міста.
У нього залишилися дружина, донька, батьки, брати та сестра.
