Олександр був родом із села Великий Митник Вінницької області. Закінчив Козятинське професійно-технічне училище №17 і здобув фах механіка поїздів.
Змолоду працював на маслозаводі, потім – охоронцем у фірмі «Яструб». Згодом став підприємцем і мав власний прибутковий бізнес. Любив садівництво. На подвір'ї сам висадив понад 50 фруктових дерев, полуницю, багато кущів ягід: малини, ожини й інших. Захоплювався риболовлею.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до Збройних Сил України. Спочатку служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді, потім – у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального Штабу ЗСУ. Воював на посаді стрільця-помічника гранатометника.
Нагороджений Грамотою від бригади та посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Найсміливіший, люблячий, турботливий, сильний, незламний тато. Він загинув за свою родину, він дуже хотів жити. Тато залишиться для мене завжди енергійним, усміхненим і надзвичайно гіперактивним. Я жила для нього, а зараз – на честь нього! Пишаюсь ним, пишаюсь, що я його донька. Він – приклад. Він – моя душа!» – розповіла донька Анастасія.
Поховали Олександра в рідному селі.
У нього залишились дружина Олена, донька Анастасія і син Назар.
