Олександр народився 17 жовтня 1997 року в місті Бар на Вінниччині. Навчався в місцевій школі №1, а з 10 класу – в ліцеї для обдарованої молоді при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі. Йому подобалась математика, фізика та інформатика, тому вступив до Хмельницького національного університету на спеціальність «Комп’ютерні науки». Проте навчання не завершив. Спочатку проходив строкову службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади. Потім працював у Польщі – у кінному клубі біля Варшави.
«Саша був дуже доброю, щедрою і відкритою дитиною. Він любив життя, білий одяг і домашні пельмені. Захоплювався приготуванням їжі та часто розповідав про нові рецепти. Мріяв про подорожі, особливо його цікавила кухня інших країн. Якщо купував щось, то це були солідні речі. Цікавився криптовалютою та планував жити у власному будинку біля річки», – розповіла мама Ніна.
Початок повномасштабного вторгнення зустрів за кордоном. Рідним сказав, що повертається додому та йде на війну. 7 березня 2022 року Олександр став до лав Збройних сил України. Після навчання обрав шлях розвідника і служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Боронив Вугледар, Бахмут, Авдіївку. Псевдо Якудза отримав за татуювання різнокольорового дракона на руці.
«Якщо існує пекло на землі, то, повірте, це десь біля Бахмута», – писав Олександр у соцмережах.
На фронті він зазнав контузій і поранення від термобаричної зброї, але після лікування повернувся до своїх хлопців.
«Як говорять побратими, він прожив п’ять життів у той час, коли цивільна людина проживає одне. Мріяв стати Героєм України, збити ворожий літак чи гвинтокрил. Опановував різні види зброї, але найбільше йому подобалося бути снайпером, навіть пройшов спеціальні курси. А ще мріяв стати кадровим військовим, як його батько, дідусь та прадідусь. Востаннє ми почули Сашин голос 8 березня, коли перед виходом на позиції він зателефонував, щоб привітав жінок родини зі святом. Востаннє почули, як він сильно нас любить, і востаннє змогли йому сказати те саме. Він прийшов у цей світ з любові і пішов, знаючи, що його люблять і чекають вдома», – сказала мама.
За вивід групи з оточення Олександра нагородили медаллю «Захисник рідної землі».
Поховали воїна у рідному місті.
Посмертно його відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батьки, брат і бабуся.
