Вадим народився 20 лютого 2002 року в селі Кустолово-Суходілка Полтавської області. Після закінчення 9 класів Пологівської школи вступив до Карлівського професійно-технічного училища №50, де опанував професію тракториста сільськогосподарського виробництва.

«За характером був приємно-шкідливий: знав, що нашкодив, і я буду сердитися, то підходив і обіймав. Син був під два метри зросту, переходив на «ви». Просив вибачення й жартував: «Мамо, що мені зробити, щоб ви не сердились?». З їжі найбільше любив смажену картоплю. Обожнював рибалити. А ще дуже любив техніку: ремонтував усе – бензокосу, мотокосу, млин, допомагав сусідам із ремонтом машин. У нього була своя відповідальність: частина городу, де росли картопля, кукурудза, кабаки. Влітку підробляв – пас корів», – розповіла мати Людмила.

Брат В’ячеслав згадує Вадима веселим і старанним: «Усі його поважали за людські якості. Уже в такому молодому віці було видно, що він стане справжнім господарем».

У вересні 2021 року Вадима призвали на строкову службу до НГУ. У 12-й бригаді оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького, яка базувалася в Маріуполі, обіймав посаду стрільця.

«На службі сину подобалося, його поважали», – сказала мати.

24 лютого 2022 року близько 10-ї ранку Вадим зателефонував їй і сказав, що залишається боронити Маріуполь.

«Я тоді дуже кричала на нього. А він відповів: «А хто буде країну захищати?». І я замовкла. Просила його бути обережним. Домовилися, що він щоранку й щовечора надсилатиме смайлик. Так і тримали зв’язок, іноді розмовляли. Тоді я ще не до кінця розуміла, яку біду принесе ця війна в нашу родину», – розповіла Людмила.

«Після строкової служби Вадим хотів повернутися додому, в село. У мене й досі десь у серці живе надія: а раптом це помилка, і він живий», – додала вона. 

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У селі Пологи на фасаді школи встановили меморіальну дошку в пам’ять про нього.

Оборонця поховали 28 грудня 2022 року в місті Горішні Плавні на Полтавщині.

У Вадима залишилися мати і брат.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.