Максим народився 19 березня 2001 року в Києві. Закінчив столичну школу №159. Потім навчався на юридичному факультеті Національного авіаційного університету. Захоплювався музикою – грав на фортепіано та барабанах у музичному колективі, писав власні композиції. Його мелодії були переважно мінорними, тому у війську отримав псевдо Мінор. Він завжди відбивав ритм пальцями чи долонями.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, добровільно приєднався до лав територіальної оборони, а у квітні 2022-го – до Національної гвардії України. Служив кулеметником у батальйоні «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж».
«Максим від природи був сором’язливим і дуже вразливим. Вчився хоч і без особливого бажання, та завжди зголошувався допомагати у домашніх справах. У всіх його діях і вчинках була щирість, доброта, безпосередність та дещо наївна відвертість. Цими якостями він завойовував довіру і любов тих, хто його знав, міг залагодити будь–який конфлікт, хоч іноді вперто і затято відстоював власні думки і переконання. Був справжньою душею компанії», – написав батько В’ячеслав Олійник. У пам'ять про сина він видав книгу «Воїн на псевдо Мінор: війна, прощання, пам’ять».
Поховали захисника на Алеї почесних поховань Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника в Києві.
Посмертно Максима нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та надали звання «Почесний житель Боярської міської територіальної громади».
У нього залишилися батько В’ячеслав і брат Ігор.
