Олег народився у місті Бердичів Житомирської області. У дитинстві багато часу проводив з дідусем у селі Бенедівка. Гарно малював, грав на сопілці та любив народні пісні. Серед найулюбленіших – «Ой, Марічко, чичері» та «Ой, смереко».
Після школи вступив до Бердичівського вищого професійного училища, де навчався на кухаря. Згодом став студентом Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ. Цікавився сільським господарством.
Олег працював у Державній податковій службі України, потім – у пожежній частині, а далі розвивався у різних сферах.
У 2016 році уклав контракт із ЗСУ, служив у зоні АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення воював у 226-му окремому автомобільному батальйоні, а згодом – у 13-му мотопіхотному батальйоні «Чернігів-1» 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Його підрозділ часто знаходився на передовій у найгарячіших точках.
«Батько був незамінним товаришем на полі бою. Його побратими завжди відзначали його господарські навички і справедливість. Олег, як жартували його друзі, «заставляв прибирати всіх», і навіть в окопі зміг облаштувати свій «куточок», де було все необхідне для комфортного життя в умовах війни», – згадала донька Дар’я.
Поховали воїна у рідному місті.
«Мені важко вимовляти «був». Це слово ламає, воно не про тебе. Твій упевнений, рішучий голос досі звучить у моїй голові. Твоє «доця» я чую навіть у тиші. Я досі пам’ятаю твої сильні, надійні руки і твою усмішку – ту, що могла розвіяти будь-яку бурю навколо мене. Іноді здається, що варто лише озирнутися – і я побачу тебе: у знайомому силуеті на горизонті, у чоловікові з тією ж ходою, у випадковому погляді, що схожий на твій. Тепер тебе немає поруч, але ти є всюди: у повітрі, яким я дихаю; у кожній зірці, що з’являється на небі, коли я шукаю тебе очима; у сонячному промінці, який пробивається крізь хмари після дощу. Ти живеш у мені, у наших спогадах, ніби нагадуючи: «Я тут. Я поруч. Не плач»», – написала донька Дар’я у книзі «Думки божевільної душі, яка втратила серце…», присвяченій батькові.
У Олега залишилися дружина Ірина, діти Максим та Дар'я, батьки – Володимир і Тетяна, невістка Світлана та онука Каміла.
