Василь народився 10 січня 1973 року в селі Яківка Івано-Франківської області. Навчався у ПТУ № 21 в Івано-Франківську. У цивільному житті працював у різних сферах, зокрема на будівництві та сезонних роботах, а також їздив на заробітки за кордон. Обожнював футбол.
Під час повномасштабної війни чоловік долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 49-му окремому штурмовому батальйоні «Карпатська Січ» імені Олега Куцина. Псевдо Сова отримав через звичку пізно лягати й рано вставати.
«Мій тато був надзвичайно щирою та доброю людиною. Завжди піклувався та підтримував мене та моїх дітей. Безмежно любив та жив для нас! Нічого для нас не жалів. Дружелюбний, веселий, турботливий, душа компанії! Завжди відгукувався на прохання про допомогу. Коли прийшла війна, він не зміг сидіти і дивитися на ті звірства, які чинять окупанти з українським народом. Пішов добровольцем до ОДЧ «Карпатська Січ». Загинув під час виконання бойового завдання. Його слова: «Якщо моя смерть припинить війну, я із задоволенням віддам своє життя»», – розповіла донька Ірина.
Василя Собестияна нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнаками «За заслуги перед Прикарпаттям», «За честь і звитягу». Також йому надали звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська».
Поховали захисника в рідному селі Яківка.
У нього залишилися донька Ірина, зять Михайло, онука Діанка, онук Олексій, брат Іван, сестри Наталія і Марія.
