Дмитро народився 27 жовтня 1998 року в селі Нове Місто на Львівщині. Жив у сусідньому селищі Нижанковичі. Закінчив Вишнянський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування за спеціальністю «Правознавство». Працював за кордоном. Любив рибалити та проводити вільний час із дружиною Іриною, сином Дем’яном і друзями.
Під час повномасштабної війни, 1 листопада 2022 року, Дмитро розпочав службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Був інспектором прикордонної служби 2-ї категорії – оператором безпілотних авіаційних комплексів групи повітряної розвідки та протидії безпілотним суднам 7-го Карпатського прикордонного загону. Своє псевдо отримав від побратимів: перед першим виїздом у зону бойових дій вони разом пили каву, а на пінці його кави був смайлик.
«Мого Дмитра не назвеш гучним, пафосним чи показним. Він був справжнім: спокійним, врівноваженим, сильним душею. Він не кричав про свою мужність – він просто нею жив. Коли почалася повномасштабна війна, він уклав контракт з Державною прикордонною службою. Сказав мені коротко: «Я маю йти. Хто, як не ми?». У тих словах було все: любов до України, до нас, готовність захищати. Ми пишаємося ним. Болить, що його більше немає поруч, але ми відчуваємо його в кожному подиху вітру, у промені сонця, що торкається обличчя. Він завжди з нами. Я не перестану говорити нашому синові, ким був його тато. Я навчу його бути сильним, чесним, вірним. Як тато, як герой, як янгол, який нас береже з небес. Вічна слава Герою, який живе в нашій любові навіки», – написала дружина Ірина.
Поховали воїна в рідному селі.
Посмертно Дмитра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися дружина Ірина та син Дем’ян.
