Валерій народився 7 серпня 1993 року в селі Феськівка на Чернігівщині. Закінчив Глухівський коледж, де опанував фах маляра-штукатура. Працював за спеціальністю у Києві та Львові. Згодом повернувся до рідного села й допомагав односельцям. На дозвіллі грав у футбол і настільний теніс. Мріяв про велику родину, власний дім і автомобіль. Дуже хотів, аби ним пишалися молодші брат і сестра.
Під час повномасштабного вторгнення боронив Україну у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади, де обіймав посаду стрільця-номера обслуги.
«Мій рідний братик. Я шукала тебе рік і місяць. Я боролася і вірила до останнього, що ти повернешся додому і скажеш: «Свєтка, я обіцяв і я повернувся». Пам'ятаю твої останні слова 3 січня 2025 року. Ти казав: «Ми йдемо на штурм. Я боюся. Але якщо виживу, поїдемо на відпочинок». 6 січня Валерій зник, а через три дні я отримала сповіщення. Я чекала його весь цей час. Та вже в січні 2026-го мені повідомили про збіг ДНК. На жаль, тебе більше немає… Ти – наш герой. Ми любимо тебе і будемо завжди пам'ятати», – написала сестра Світлана.
Валерія поховали в селі Феськівка.
У нього залишилися сестра та брат.
