Владислав народився 4 листопада 1998 року в селі Івахни Уманського району Черкаської області. Навчався у Долинківській загальноосвітній школі, згодом – у Печерській гімназії № 75 міста Києва. У 2014-му вступив до Київського коледжу легкої промисловості, де опанував спеціальність «Організація виробництва». Після завершення навчання працював у магазині «Алло».
У 2019 році Владислав підписав контракт зі Збройними Силами України та переїхав до Одеси. Прагнув розвитку, цікавився технікою, мріяв здобути повну вищу освіту й стати офіцером.
Навчався у Відділенні військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія». Брав участь у військовому параді, присвяченому 30-річчю Незалежності України. Після завершення навчання продовжив службу за контрактом. Вступив до Державного університету інтелектуальних технологій та звʼязку, але війна не дала закінчити навчання.
3 2024 року Владислав боронив країну на посаді стрільця-санітара 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1 батальйону 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Пройшов бої за село Кринки Херсонської області. Потім вирушив боронити Донеччину.
«Влад був неймовірним. Найрозумніша людина у всесвіті. Він знав все, починаючи від рецепту тіста на млинці, закінчуючи законами квантової фізики. Якщо він чогось не знав, то обовʼязково про це прочитає чи подивиться відеоогляд, щоб бути в темі. Найцікавіша людина, яку я зустрічала. У ньому вирувало життя. Він ставився до всього просто і легко. Владік дуже амбітний. Сповнений планів. Мріяв стати офіцером. Навчався, щоб мати повну вищу освіту, але не встиг закінчити університет. Мріяв жити в селі, вирощувати виноград і робити вино. Дуже цим цікавився. Він не встиг одружитися, народити дитину. Війна забрала його. Влад заслуговує жити, як ніхто. Я хочу, щоб всі памʼятали, якою ціною нам дається свобода. Мені хочеться ще говорити дуже багато про Влада – хороброго воїна, цікаву, добру людину, вірного побратима, люблячого сина, брата і коханого чоловіка», – написала його кохана Каріна.
Поховали Владислава Вдовиченка на Алеї почесних поховань Лукʼянівського кладовища в Києві.
У нього залишилися мати Наталія, молодший брат Богдан і дівчина Каріна.
