top of page
Загиблі у війні Росії проти України
![Альберт Радченко](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_fd43d2bb183146448a0d4fdb75b6740d~mv2.png/v1/fill/w_460,h_460,al_c,q_85,usm_0.66_1.00_0.01,enc_auto/Image-empty-state_edited_edited.png)
Альберт Радченко
6 січня 2023 року
Молодший сержант Альберт Радченко, позивний Тойота, загинув 6 січня 2023 року поблизу села Новоандріївка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, захисник отримав множинні поранення. Йому було 47 років.
Альберт народився і жив у Запоріжжі. Навчався у школі №40. Потім закінчив професійне училище №6. Працював на комбінаті «Запоріжсталь». Був дайвером. Разом із друзями чистив річку Дніпро та запускав туди рибу. Дуже хотів подорожувати, зокрема, попірнати в озерах Норвегії. Любив активне дозвілля. Обожнював тварин.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до місцевої ТРО. У квітні 2022-го перейшов до роти охорони Васильківського військкомату Запорізької області. Служив там разом із рідним братом.
«У сина була травма коліна – штучна чашечка, але він сам пішов у військкомат, і без медичної комісії потрапив в армію. Ми з батьком відмовляли, а сини сказали: «Це наша країна, треба захищати. Батьки, вам за нас соромно не буде, ми боронимо своє, вас, коханих, дітей, свою країну, своє місто». Коли росіяни підпалили поля з хлібом, вони їх гасили, хоч і не було наказу. Казали, що сльози текли, бо поля з хлібом палають… Коли поруч з ними бомбили село, сини вивозили людей. Давали їжу тим, хто залишився. Альберт завжди рятував усіх: і на фронті, і в житті. Завжди допомагав усім. У нього не було почуття страху. Його захопленням був автомобіль «Тойота» (звідти і позивний). З цією машиною він і поїхав воювати. Вона стала вся прошита осколками. А потім дружина Альберта віддала його авто військовим. На похороні сина були матусі тих воїнів, яких він врятував, дуже дякували… Його командири дякували і просили пробачення… Альберт був доброзичливою людиною, дуже турботливим сином, чоловіком і батьком», – розповіла Людмила Радченко.
«Він був людиною з великої літери. З перших днів війни, віддав себе захисту нашої Батьківщини. Завдяки таким людям як він, Україна вистоїть і переможе. Спочивай з миром, друже. Герої вмирають, але пам'ять про них – у наших серцях…» – написав його товариш Олексій.
Поховали захисника на Правобережному кладовищі у рідному Запоріжжі.
В Альберта залишилися батьки, брат, дружина, донька і син.
Розкажіть про цю історію іншим
bottom of page