Військовослужбовець Анатолій Сачанюк загинув 8 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківщини. Воїну було 40 років.

Анатолій народився в багатодітній сім’ї в селі Заболоття Волинської області. З дитинства виявляв здібності до мистецтва, зокрема, мав хист до музики та гарний голос. Батьки віддали його до музичної школи, де він навчався грі на гітарі. У дорослому віці почав також малювати. Після 9-го класу він поїхав з батьком на заробітки на будівництво. Згодом пройшов строкову військову службу. Після армії працював у селі, потім переїхав до Луцька, де шукав себе на різних роботах: був плиточником, займався утепленням фасадів, працював на цегельному заводі. Одружився. За кілька років брав участь в АТО. У мирному житті любив і працювати, і відпочивати. Їздив на риболовлю, плавав, любив відпочивати з дітьми, подорожувати, кататися на ровері, спілкуватися з друзями. На Водохреща обов’язково купався в ополонці, був дуже загартованим. Останньою роботою чоловіка стало ТОВ «Нова пошта», куди він влаштувався на початку лютого 2022-го.

Однак вже 24 лютого чоловік стояв у черзі біля військкомату, не чекаючи на повістку. Потрапив до складу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Брав участь у звільненні Київської та Харківської областей. Більше року бригада тримала позиції в районі Куп’янська. Втім, деталей про свій бойовий шлях Анатолій родині не розповідав.

«Він був дуже доброю людиною, хорошим чоловіком. Було у нього, крім мене, ще три дівчинки: моїй донечці Вікторії Толік став за рідного батька, а двом нашим спільним Дарині та Юлі – найкращим татом. Вікторія вже нам подарувала троє онучків. Побратими розповідали, що Анатолій рятував інших солдатів, постійно виручав. Був дуже умілим, фартовим, викручувався з різних складних ситуацій. Вони не могли повірити, що він загинув», – розповіла дружина загиблого Марія.

Поховали захисника на рідній Волині.

Вдома на нього чекали велика любляча родина і багато друзів.