Старший солдат Анатолій Шашлов загинув 25 березня 2022 року в місті Маріуполь Донецької області. На комбінаті «Азовсталь» він отримав поранення, несумісні з життям. Воїну було 23 роки.

Анатолій народився в селі Таборівка Миколаївської області. Був найстаршим із трьох дітей у родині. Займався академічною греблею та баскетболом. На районних змаганнях його примітили тренери зі спортивної школи Миколаєва і запросили займатися академічним веслуванням. На чемпіонаті України з академічного веслування серед юніорів у командній боротьбі він виборов золото. Наступного року отримав бронзу. Був кандидатом у майстри спорту. Тренери вважали його дуже перспективним.

«Але Толя після школи пішов працювати на будівництво сонячних панелей. Син цікавився комп’ютерними програмами. Дуже любив співати. Був чудовим сином і братом. Веселим, добрим, товариським і життєрадісним», – розповіла мати Ганна Семенова.

У листопаді 2019 року під час строкової служби Анатолій підписав контракт з Національною гвардією України. З початком повномасштабного вторгнення служив на посаді старшого сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового та матеріального забезпечення.
«Син ще з семи років казав, що хотів би служити в спецназі. Контракт підписав, коли служив у Нацгвардії в Запоріжжі. Казав, що його все влаштовує. Взимку 2021 року поїхав на ротацію в Маріуполь. Це було вдруге. Коли про це сказав, в мені щось обірвалося. Я благала сина не їхати. А він сказав: «Мама, а хто, якщо не ми…». Пообіцяв після ротації приїхати на всю відпустку. Вона припадала якраз на день народження меншого його братика, на 15 березня. Останній дзвінок сина був уночі 11 березня: «Мам, я поїв, попив. З нами все добре. Я вас всіх люблю». По голосу зрозуміла, що йому боляче. Із новин знала, що в Маріуполі складно. Вранці 26 березня пролунав дзвінок: «Ваш син загинув, тіло на території «Азовсталі». Вивезти неможливо». Мій крик чули люди і просто боялися підійти. Тіло я чекала майже 14 місяців», – додала мати захисника.

Воїна поховали 10 травня 2023 року в рідному селі.

Захисника посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Анатолія залишилися мати, два брати та дідусь.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.