top of page
Андрій Боздуган

Андрій Боздуган

29 липня 2022 року

Старший солдат Андрій Боздуган, позивний Гаррет, загинув у ніч на 29 липня 2022 року в Оленівці Донецької області. Російські військові стратили його разом з іншими побратимами в колонії, підірвавши один із бараків.

Андрію було 27 років. Він народився в селищі Первомайське Дніпропетровської області. У дитинстві був активним, веселим, любив розповідати анекдоти, був душею компанії. Грав у волейбол. Після закінчення 9 класу здобув освіту зварювальника. З 2013-го працював на заводі «Інтерпайп». Наступного року пішов на строкову службу. Згодом перевівся на контракт. Тричі був у АТО. У 2020-му вступив до лав полку «Азов». Був сапером.

Повномасштабне вторгнення застало Андрія на курсах підвищення кваліфікації в Золочеві Львівської області.

«Він разом із побратимами одразу стали на захист України зі словами: «Хто, як не ми. Своїх не залишимо, бо там і загинуть». Андрій боронив Маріуполь. Ми постійно тримали звʼязок. З «Азовсталі» телефонував спочатку тричі на день, потім – двічі, а зовсім скоро – тільки раз. 26 лютого отримав осколкове поранення в ліву ногу вище коліна, майже навиліт. В шпиталі був лише пару годин і піднявся до хлопців, бо сказав, що там небезпечно і краще він буде виконувати сидячу роботу і допомагатиме побратимам, аніж просто лежатиме», – розповіла дружина Альона.

«Ще перед відʼїздом до Золочева Андрій вкладав сина спати і співав йому пісню гурту Тартак «Мене вже немає». В мене котились сльози градом. Коханий ніколи не прощався. Казав, нащо ті прощання, якщо він скоро повернеться. Але того разу він повертався додому чотири рази, щоб ще раз поцілувати сина і мене. Таке враження було, що не може нами насолодитися, хоче запамʼятати запах», – згадала дружина.

Захисник був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). На честь Андрія в селищі Первомайське назвали вулицю.

Лише за 11 місяців після загибелі родина змогла попрощатися із захисником. 22 червня 2023 року воїна кремували на Байковому кладовищі в Києві, а вже 24 червня поховали у рідному селищі Первомайське.

В Андрія залишилися син, дружина, батьки, старший брат, бабуся.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Оленівка, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page