top of page
Андрій Чертов
30 липня 2023 року
21-річний солдат Андрій Чертов, позивний Мажор, загинув 30 липня 2023 року в районі міста Оріхів Запорізької області. Під час виконання бойового завдання опинився під завалами будівлі внаслідок влучання ворожого КАБ в місце розташування підрозділу. Через тиждень воїн мав одружитися із коханою.
Андрій народився в селі Бурчак Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Закінчив Михайлівське вище професійне училище, здобув фах оператора з обробки інформації та програмного забезпечення. Захоплювався автомобілями та футболом, мав багато нагород. Любив життя, мав багато планів. Після навчання працював у Польщі. Між тим займався всім, де можна було заробити кошти – таксі, доставка, перепродаж товарів. Повернувся в Україну і через декілька місяців почалась велика війна.
З самого початку повномасштабного вторгнення хлопець почав шукати можливості потрапити на службу в ЗСУ. Усі військкомати в місті відмовили через вік і запис в квитку про непридатність через стан здоров’я. Але це його не зупинило. Знайшов можливість потрапити у запорізький добровольчий підрозділ. Проходив навчання, брав участь у бойових діях на сході. Згодом таки зумів потрапити на службу. 1 вересня 2022-го вступив до лав ЗСУ. Проходив службу у 47-ій окремій механізованій бригаді «Маґура». Вже там йому спочатку відмовили, але, коли почули про бойовий досвід, який він здобув в добробаті, взяли на посаду водія в ПВЗ. Через місяць перевівся в службу охорони державної таємниці, де служив до загибелі.
«Відбір в цю бригаду був жорстким. Потрапити було непросто, а в нього вийшло. Завжди говорив про те, що справжній чоловік повинен захищати свою сімʼю, свій дім, свою країну. Його дім окупований. Мріяв про те, що скоро його звільнять, і він обійме бабаню (так називав бабусю). За свій занадто короткий вік зміг і зробив більше, ніж багато хто за все життя. Він – моя душа. Він – мій світ. Я б все на світі віддала, щоб мати можливість його врятувати. Він був, є і буде у мене і для мене найкращим. У нього багато друзів, він завжди всім допомагав, у всьому розумівся і міг зробити будь-що. Він – моя камʼяна стіна. Він дуже хотів дитину. І я впевнена, що був би найкращим татом. Ми мріяли про великий будинок, велику сімʼю… Він дуже хотів після війни займатись сільським господарством. Але сталось непоправне. Усе те, що ми хотіли разом, я обов’язково втілю в життя. Зроблю все так, як він хотів. У памʼять про нього. Я вдячна долі за те, що мені пощастило кохати і бути коханою цього чоловіка. Він – мій Герой. Люблю назавжди, чекаю і йду назустріч», – поділилася наречена воїна Ольга. Вона – військовослужбовиця, служила разом з Андрієм.
Поховали воїна на Капустяному кладовищі у Запоріжжі.
В Андрія залишилися батьки, бабуся, молодша сестра, вагітна кохана, багато рідних і друзів.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page