Солдат Андрій Корнійчук, позивний Korin, загинув 20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка на Луганщині. Отримав смертельні вибухові поранення внаслідок прямого влучення ворожого снаряда в окоп. Воїну було 39 років.

Андрій народився і жив у місті Костопіль Рівненської області. Навчався у гімназіях №3 та №6. Здобув фах електрика у Костопільському будівельно-технологічному коледжі. Навчався в Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем'янчука, де здобув спеціальність вчителя фізкультури та реабілітолога. Працював заступником директора в Костопільській управляючій компанії БЖКП. У 2020 році був обраний депутатом Костопільської міськради. Мав багато планів і мрій для покращення благоустрою й екологічного стану в рідному місті. Також займався виготовленням корпусних меблів, згодом захопився роботою по дереву. Став фахівцем своєї справи, виготовляв дерев'яні альтанки, сходи. Власноруч звів будинок, де жив із родиною, зробив там усі меблі й двері.

Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Став бійцем 25-ої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Обіймав посаду гранатометника. Чоловік мав сильне бажання бути максимально корисним і продуктивним. Перебуваючи на нульових позиціях під постійними обстрілами, знайшов можливість пройти онлайн-навчання з управління дронами.

«Андрійко був люблячим, турботливим, мудрим татусем; коханим, вірним чоловіком; чуйним сином і вірним другом. Він для нас завжди був позитивом і рушійною силою. Мав багато запалу до життя. В його руках все горіло. Віддавався своїй справі на 100%. «Якщо щось і робити то максимально якісно», – говорив Андрійко. Завжди хотів змінювати світ на краще. Був філософом і мав надзвичайну глибину всередині. Був розумним порадником і надійною опорою в нашому житті з дівчатками. Кредо життя: «Слова придумані для брехні, правда відкриється у вчинках». Прожив 39 яскравих, наповнених, змістовних років. Любимо тебе, наш янголе!!! Твої дівчата», – написала дружина полеглого захисника.

Поховали бійця на Алеї Слави кладовища «Нове» в рідному Костополі.

Вдома на захисника чекали батько Олександр Володимирович, мама Валентина Михайлівна, дружина Юлія, доньки Софія й Анна. Дівчатам на момент загибелі тата було 7 та 4 роки відповідно.