Військовий Андрій Прозапас загинув 2 серпня 2023 року поблизу села Вільшана, що на Харківщині. Під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення. У вересні захиснику виповнилося б 36 років.

Андрій народився в селі Лапні Волинської області. Жив у місті Ковель. Закінчив педагогічний факультет Рівненського державного гуманітарного університету за спеціальністю «Фізична культура та спорт». Паралельно брав участь у різних спортивних змаганнях. Найбільшим його захопленням був футбол. Неодноразово брав участь у футбольних турнірах у своєму регіоні. Найкращий бомбардир у Чемпіонаті Ковельського району з футболу 2020 року. Протягом життя грав у таких футбольних командах: «Любомирка», «Радошин», «Люблинець», «Ковель». Тривалий час працював у сфері торгівлі: ПП «Компанія Юкон» та ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна».

Від 24 лютого 2022 року чоловік захищав свою країну від окупантів. Спочатку був у ТРО, а в березні долучився до ЗСУ. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Обіймав посаду стрільця-санітара. Брав участь в обороні Миколаївської, Херсонської, Донецької, Луганської та Харківської областей.

За службу був нагороджений нагрудним знаком «Відзнака Командира 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого», медаллю «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, Князівським хрестом Героя «Навіки в строю».

«Андрій був прекрасним сім'янином: чудовим татом, турботливим і люблячим чоловіком. Ми разом виховували двох діток, мріяли збудувати будинок. Він був опорою, підтримкою для нас усіх, а для мене він був усім світом, коханням всього мого життя. Він був щирий, виважений, скромний, людяний, відважний, сміливий, позитивний, терплячий, вірний, люблячий, такий простодушний, але який же він був прекрасний у своїй простоті. Він завжди вчиняв по совісті та не зраджував своїм життєвим принципам. Андрій мав найдобріше серце... Він пішов на війну не через те, що був «народжений для війни». Ні! Він пішов, бо до дикого трепету в серці боявся, що війна добереться сюди, до його найдорожчих», – розповіла його дружина Олена.

Поховали воїна в селі Вербка на Волині.

У рідній школі загиблого йому встановили меморіальну дошку.

На Андрія вдома чекали батьки, дружина, син, донька та дві сестри.