24-річний солдат Андрій Припишний, позивний Шегі, поліг 15 квітня 2022 року, обороняючи місто Маріуполь. Пересуваючись на бронетранспортері в районі металургійного комбінату «Азовсталь» по мосту через річку Кальміус, потрапив під артилерійський обстріл. Міст був зруйнований, БТР впав у воду, а боєць загинув.

Андрій Володимирович народився в селі Зрайки Київської області. Закінчив 7 класів у Зрайківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Потім вступив до Володарського ліцею, де здобув базову середню освіту. Під час навчання брав участь у спортивних змаганнях. Мріяв стати лікарем або військовим, але можливості здобути омріяну професію не було. У 2016 році отримав фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у Володарському професійному аграрному ліцеї. Там також був активним учасником різноманітних заходів. Далі вступив на заочну форму навчання до Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму.

У 2018 році хлопець здійснив свою мрію – пішов на військову службу. Після походження надважкого КМБ був зарахований до складу Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Будучи парамедиком, Андрій неодноразово проводив навчання з тактичної підготовки по медицині. Брав участь в АТО/ООС. 20 березня 2020 року обійняв посаду санітара.

Із початком повномасштабного вторгнення Андрій разом із побратимами боронив місто Маріуполь від російських окупантів.

У 2022 році він був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Андрій був добрим, доброзичливим, завжди готовим прийти на допомогу. Він із великою турботою ставився до своєї родини, ніколи не залишав у біді, навіть, перебуваючи в тому пеклі, хвилювався, щоб з нами все було добре, надсилав кошти на лікування батька (він дуже хворів і помер за день до загибелі Андрія, 14 квітня). Андрюша ніколи не жалівся, що їм тяжко, нічого нам не розповідав, тільки казав, що все буде добре», – розповіла його сестра Марія Матвійчук.

Поховали Героя в селі Брідок на Київщині.

В Андрія залишилися мама, дві сестри, брат, племінниця та племінник, якого він так і не побачив.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив український Маріуполь.