26-річний молодший сержант Андрій Романюк на псевдо Воробей поліг 28 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі міста Торецьк на Донеччині.

Екіпаж Воробʼя потрапив під удар вогневого ураження ворожим дроном «Ланцетом». Андрій надав допомогу пораненим побратимам і лише потім звернувся по допомогу сам. Уламок влучив йому в груди. Під час транспортування до лікарні захисник помер.

Андрій народився у Вінниці. Закінчив 9 класів і вступив до Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій. Коли почалась Революція Гідності залишив навчання і приєднався до протестувальників.

Боротьба Андрія почалась у 15 років на Вінницькому майдані. Він брав участь у Революції Гідності у найкривавіші дні – дні розстрілу Небесної Сотні. У жовтні 2014 року 16-річного Андрія у свій склад прийняв батальйон «Торнадо», де він був розвідником і снайпером. А у 2015-му хлопець боровся на Донеччині у складі батальйону «Азов».

У мирному житті працював на різних роботах: будівельником, курʼєром, сушистом. З 2019-го жив у Києві. Останнє, що робив до 2022 року, – займався створенням власної клінінгової компанії.

Любив землеробство. Разом із другом будували теплицю на Київщині. Хотів велику ділянку землі, щоб засадити її. Любив літати на дроні, знімати околиці міст, краєвиди і села, а потім монтував ці відео.

У перші ж дні повномасштабного вторгнення Андрій долучився до захисту України у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Далі був мобілізований у склад Сил Спеціальних операцій і брав участь у звільненні Київщини, Чернігівщини, Харківщини й Донеччини.

14 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу отримав осколкові поранення і після завершення реабілітації повернувся на передову, де воював у складі 67-ї ОМБр.

У серпні 2024 року перевівся в 49-й окремий штурмовий батальйон «Карпатська Січ», де був оператором БПЛА й готував нові екіпажі.

Під час служби був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» за проявлену мужність і героїзм під час боїв у Серебрянському лісі.

«Андрій був мужнім воїном, справжнім патріотом України. Свій позивний отримав ще з часів АТО. Йому було до вподоби називатися птахом, бо вони вільні і можуть полетіти туди, куди їм заманеться і коли їм заманеться», – розповіла його наречена Тетяна Білинець.

Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища Вінниччини.

У нього залишились мама, наречена, рідні, друзі й побратими.