Старший солдат Андрій Сазонов, позивний Сазон і Красавчик, загинув унаслідок ворожого авіаудару в Авдіївці Донецької області 13 лютого 2024 року. Захиснику назавжди залишилося 25 років.

Андрій Валерійович народився в селі Соколів Житомирської області. У п’ятирічному віці з родиною переїхав до селища Дружба, що на Чернігівщині. Там пішов до школи. Любив футбол, волейбол і бокс. Брав активну участь у житті навчального закладу. Без нього не проходили жодні спортивні змагання.

Після школи навчався в Чернігівському кооперативному коледжі, де здобув фах юриста. У 2016-му підписав контракт з військовою частиною А1479 і через декілька місяців вирушив захищати Україну на Донбасі. Прослужив вісім місяців. У грудні 2020 року підписав контракт з 58-ою окремою мотопіхотною бригадою та воював ще девʼять місяців.

Від початку повномасштабного вторгнення продовжив свою службу в Конотопі, що на Сумщині, а потім – у Чернігівській області. Захищав Батьківщину в Бахмуті. Згодом чоловіка знову перевели в Чернігівську область, потім – у Харківську, а ще пізніше – на Донеччину. Він обіймав посаду командира машини у 3-ій окремій штурмовій бригаді.

«Андрій запам’ятався звичайним хлопчиною. Був невисокий на зріст, але мав бойовий характер. Завжди всміхався. Хлопець змалку звик до самостійності. Був розумним, навчався добре. Мав загострене почуття справедливості. Ніколи не кривив душею, відверто казав правду у вічі і, взагалі, поводився порядно. Андрій – це оголений нерв справедливості і правдолюб з правдолюбів», – написала перша вчителька Наталія Заєць.

«Він був дуже добрий, енергійний та активний. Обожнював футбол і бокс, як дивитися, так і займатися цими видами спорту. До нього завжди можна було прийти, попросити про допомогу. Увесь вільний час чоловік приділяв своїй сімʼї, зокрема нашому синові», – розповіла дружина Валерія.

Поховали воїна у селищі Дружба на Чернігівщині.

В Андрія залишились дружина, син, мама та брат.