Старший солдат Андрій Шкворець, позивний Горан, загинув 31 березня 2022 року у збитому гелікоптері, який евакуйовував поранених із заводу «Азовсталь» у Маріуполі Донецької області. Захисника з побратимами мали доставити в госпіталь. Йому був 51 рік.

Андрій народився в Донецьку. Навчався в школі №94. Закінчив ПТУ №9. У 2015 році пішов служити в ЗСУ, згодом перевівся до Окремого загону спеціального призначення «Азов». Був старшим кулеметником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення.

«24 лютого 2022 року Андрій з побратимами став на захист Маріуполя. Я теж була у місті. То було пекло. Андрій навідувався до мене додому декілька разів. Казав: «Пруть дуже швидко, бої вже ідуть у місті». Після того, як я виїхала, написав: «Я так за тебе переймався. Ти поїхала, тепер я спокійний». У мить, коли я отримала від нього це повідомлення, він був тяжко поранений снайпером. Але мені написав, що легко. Насправді у нього були пробиті легені. 31 березня з оточеної «Азовсталі» тяжкопоранених евакуйовували гвинтокрилами. Той, в якому був Андрій, було збито над захопленою ворогом територією», – розповідає рідна сестра Наталя.

«Горан, людина із золотими руками, величезним серцем, кулеметник космічного рівня. У нього не було другого номера на великокаліберний кулемет. Бо другий номер знайти важче, ніж власне кулеметника. Горан фігачив за двох. Трудяга і сіль цієї війни. Умудрявся коригувати сам себе в бінокль, ідеально маскуватись. Стріляв не так, як всі. Не правильно. З корявою вкладкою і приціл він прибивав не по книжці. Але це був шаман», – пригадує його командир Вадим.

«У Андрія було дуже багато фраз, цитат, які залишаться немовби дороговказами для нашої сім’ї. Часто казав: «Усе пізнається в порівнянні. Ти живеш. Ти думаєш, що зараз у тебе все добре або все погано. І тільки з часом ти оглядаєшся і розумієш, як було насправді, та робиш висновки». Зараз, коли я чи хтось із нашої родини стикається з випробуваннями, ми кажемо: «Давайте згадувати, що нам говорив Андрій. Ось так ми і маємо вчинити», – каже Наталя.

З Андрієм Шкворцем попрощалися 17 серпня 2024 року в Києві.

У захисника залишилася рідна сестра та троє племінників.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.