Старший солдат Андрій Строменко загинув 15 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Новозванівка на Луганщині. Захиснику було 25 років.

Андрій народився у Львові. Навчався у місцевій школі №7. Дуже любив куховарити. Тому з вибором фаху не вагався. Закінчив Львівське вище професійне училище технологій та сервісу. Працював кухарем. Мріяв відкрити сімейну пекарню. Цікавився історією. Міг мені годинами розказувати про визначні події становлення України. Багато читав. Любив тварин, гори, риболовлю та плавання. Захоплювався стрибками з парашутом. Мріяв про велику родину, будинок і сад.

У 2017-2020 роках служив за контрактом у ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. Рідні вмовили його після завершення служби повернутися до мирного життя. Андрій погодився, але сказав, що піде до війська, коли почнеться велика війна. І свого слова дотримався.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, він працював у Польщі. Відразу вирішив повертатися додому. Після кількох спроб потрапити до війська Андрій став бійцем 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила.

«Я – наречена, якій не судилося стати дружиною і матір'ю. Андрійко казав, що їде нас захищати, щоб ординці не прийшли до нас. Обіцяв в старості розказувати дітям та онукам про цю війну. Мріяв про сильну Україну. Був співчутливим, щирим, товариським, готовим завжди прийти на допомогу. Любив жартувати і будь-які проблеми переводив у жарт. Часто робив сюрпризи. Такі великі букети завжди привозив, що всі подруги приходили дивитися. Студентом втік, обманувши маму, на Майдан. З того часу дуже хотів бути солдатом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, до Львова їхав аж через Волинь. Місяць його ніхто не брав на передову. Він оббігав усі військкомати нашого міста, дзвонив хлопцям на передову, щоб знайти спосіб якнайшвидше потрапити на фронт. Дуже марив сім'єю та дочкою, але цим мріям так і не судилося збутися», – розповіла кохана Тетяна.

«Андрійко був чудовою людиною. Турботливим сином. Справжнім патріотом, хоробрим, впевненим, розумним, щирим. Мав великі плани на майбутнє, які так і не встиг втілити в життя. Ти – наш Герой! Будемо пам'ятати тебе завжди! Дякую Богу за такого БРАТА!» – розповіла двоюрідна сестра загиблого Оксана.

«Андрійко назавжди залишиться в моїй пам’яті усміхненим і життєрадісним! Понад усе він любив свою родину та хотів оберегти нас від ворога. Коли він повернувся з АТО, то завжди говорив, що це ще не кінець, що ворог ще прийде на нашу землю, і він буде нас захищати. Його слова завжди буду пам’ятати: «Якщо ми не підемо туди (на війну), то ворог прийде до нас». Андрій мріяв про сім’ю, власний бізнес і сад. Господь забирає найкращих! Андрій назавжди Герой для всіх нас!» – додала інша сестра Ірина.

Посмертно старший солдат Строменко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали військовослужбовця у селі Бартатів на Львівщині, звідки родом його батько.

В Андрія залишилися мама, бабуся, тітки, двоюрідні сестри та кохана.