Молодший сержант Андрій Вець на псевдо Смерч загинув 2 квітня 2024 року в ДТП під час передислокації підрозділу на Харківщині. Йому було 39 років.

Андрій був родом з міста Козятин Вінницької області. Закінчив Козятинське міжрегіональне училище залізничного транспорту та отримав фах електромонтера контактної мережі. Працював за професією у БМП-392 міста Вінниця. У вільний час займався спортом, зокрема, дзюдо і карате.

Під час повномасштабної війни, на початку березня 2023 року, чоловік долучився до лав Збройних Сил України, щоб захищати свою Батьківщину від окупантів. Службу проходив у 41-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду командира бойової машини, далі став командиром відділення. У бою на Східному напрямку отримав поранення, після реабілітації виконував обов’язки командира взводу. Пройшов гарячі точки Харківщини (Петропавлівка, Синьківка) та був відзначений медаллю «За героїзм та патріотизм».

«Проявив себе як військовослужбовець, який знає, що робити на полі бою, уміло керував та допомагав хлопцям, навіть будучи солдатом. За що був високо оцінений командуванням батальйону та мною. В останні місяці своєї служби особисто звернувся з бажанням стати командиром взводу з подальшим присвоєнням офіцерського звання. Останній місяць вже був тимчасово виконуючий обов'язки командира 1 взводу 1 механізованої роти. Зі своїми обов'язками справлявся дуже добре, хлопці слухали його. Завжди був один із кращих по досвіду та надійності, і першим разом із побратимами заходили на нові позиції та допомагали іншим хлопцям акліматизуватися до обстановки. Їхавши з нами в Донецьку область, повинен був перший, як командир взводу, зайти на позиції разом з хлопцями», – так описав загиблого його командир Станіслав.

«Андрій з дитинства був особливим, займався спортом, завжди захищав усіх, за що не брався – був найкращим. Він любив життя, вмів цінувати, добрий, мужній, справжній, особистість, надійний побратим, за що товариші цінували і любили його як командира. Мріяв про перемогу та гарне й мирне майбутнє для свого сина Тимура», – розповіла його мама Ольга Олександрівна.

«Це була чудова людина і для мене це друг, на якого можна покластися в будь-якій ситуації. Це для нас дуже важка втрата», – додав побратим захисника на псевдо Ворон.

Поховали військового на Алеї Слави цвинтаря в селі Козятині.

В Андрія залишились мама, молодший брат, син, інші рідні, друзі та побратими.