Солдат Андрій Ярчевський, позивний Нокаут загинув 4 листопада 2023 року в місті Кремінна на Луганщині. Внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» він отримав смертельне осколкове поранення.

Андрієві Романовичу було 24 роки. Він народився в місті Бровари Київської області. Загальну середню освіту здобув в тамтешньому ліцеї №3, а потім вступив до Київського коледжу морського і річкового флоту та транспортних технологій Державного університету інфраструктури та технологій. Отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство». Заочно навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту України за напрямом «Фізична реабілітація». Одночасно працював у столичній ІТ-компанії «Фрінет» оператором кол-центру. Після завершення навчання обіймав посаду інженера з комп'ютерних систем у ТОВ «Діджітал Скрінз».

З дитинства відвідував секції вільної боротьби. Згодом у нього зʼявилася мрія стати боксером. Чоловік вів здоровий спосіб життя, наполегливо тренувався, відвідував усі можливі боксерські поєдинки, що відбувалися в Києві та в рідних Броварах. Завжди ходив на двобої і пресконференції українських «олімпійців» і чемпіонів світу.

Із початком повномасштабного вторгнення Андрія скерували до військової частини Збройних Сил України А1890, в якій чоловік проходив строкову службу в 2019-2020 роках. Там він здобув знання з управління переносним зенітно-ракетним комплексом «Стінгер». Пізніше став інструктором з мінометних розрахунків. Керівництво військової частини пропонувало Андрію бути і надалі інструктором, але він подав документи до полку «Азов», пройшов курс молодого бійця, освоїв міномет. Обіймав посаду навідника 12-ої бригади спеціального призначення НГУ «Азов»

«Він був завжди веселим і життєрадісним. Пішов на війну добровільно. Ніколи не розповідав, як йому страшно, що він відчуває, завжди все доносив з усмішкою на обличчі. Залишався один день до відпустки, яку ми так сильно очікували і планували... Це нестерпно – визнавати для себе гірку правду, що Андрія немає, і що нашого спільного життя, про яке ми мріяли, уже ніколи не буде. Я пишаюсь своїм хлопцем і неодноразово йому про це казала, але, на жаль, не зможу сказати це особисто ще раз», – написала дівчина загиблого Анна Семікіна.

Похований захисника на кладовищі № 3 в рідних Броварах.

В Андрія залишились батьки, бабуся, дівчина та друзі.
.