Головний сержант Андрій Жадченко загинув 3 січня 2024 року біля села Кліщіївка Донецької області. Коли разом із побратимами був на бойовому завданні, його вбив ворожий снаряд. Захиснику було 52 роки.

Андрій народився в місті Городня на Чернігівщині. Закінчив школу із золотою медаллю. Вступив до Чернігівського державного педагогічного інституту. Працював у рідному місті вчителем фізичного виховання. В позаурочний час безкоштовно навчав дітей карате.

У 2005 році Андрій Жадченко став заступником голови Городнянської райдержадміністрації. Паралельно здобув освіту юриста. Згодом відкрив власну юридичну контору. Був керівником організації «Городнянська люстраційна комісія».

У 2015-2016 роках воював на сході України. Повернувшись додому, продовжив юридичну практику.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Городня потрапила в окупацію. Після звільнення області Андрій Жадченко вступив до лав ЗСУ. З квітня 2022 року захищав Україну на гарячих напрямках фронту. Воював у складі 5-ої окремої штурмової бригади.

«Андрій був принциповою та справедливою людиною, гарним товаришем. Він захищав людей, допомагав у складних ситуаціях. На нього завжди можна було покластися. Громада втратила велику людину», – сказав товариш загиблого Анатолій Пронін.

«Андрій був справжнім. Жив за девізом: «Якщо не я – то хто?», – пригадує однокласниця Світлана Томаш.

«Велика втрата для Городнянської громади. Мужнього, справедливого, порядного, чесного, сміливого та відкритого воїна і захисника. Він завжди відстоював інтереси громадян та побратимів», – написав у фейсбуці народний депутат Сергій Гривко.

Андрія поховали на кладовищі «Піски» у Городні 11 січня 2024 року. Цей день у громаді оголосили Днем жалоби.

У Городні вулицю Мирославську перейменували на честь захисника.

В Андрія залишилися мама, дружина, син, двоє онуків і брат.