Молодший лейтенант Андрій Жованик, позивний Татарин, поліг 2 серпня 2022 року в Соледарі Донецької області. Зведений загін під його командуванням висунувся на східний край міста, щоб знищити два російські підрозділи. Під час бою наші захисники знищили чимало техніки та живої сили окупантів. Але коли Андрій спробував евакуювати тіло побратима, сам також загинув.

Андрієві було 46 років. Він народився у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. Здобув кваліфікацію інженера технічного нагляду. Свого часу будував торгівельний центр «Метроград» у центрі Києва. Тривалий час працював начальником ремонтно-будівельної дільниці в Київському національному університеті харчових технологій, начальником будівельної дільниці заводу «Росинка». Під керівництвом Андрія виконували оздоблювальні роботи в Театрі ляльок у Києві.

У 2021 році прийшов працювати в Укрзалізницю. Спочатку був зовнішнім сумісником на посаді інженера 1 категорії проектно-кошторисного відділу, а згодом – інженером електрозв’язку дільниці магістрального радіозв’язку філії «Центральна станція зв’язку».

Андрій був активним громадським діячем: членом спілки націоналістичної української молоді Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», Історичного клубу «Холодний Яр», учасником Революції на граніті, Помаранчевої та Революції Гідності, подій в Одесі 2 травня 2014 року. Опікувався куренем ч. 39 ім. Дмитра Донцова київського Пласту, регулярно брав участь у вшанування героїв Холодного Яру.

Із літа 2014 року воював на Донбасі у лавах «Правого сектору», а з першого дня повномасштабного вторгнення вже був у складі ОДЧ «Карпатська Січ». Обіймав посаду командира роти ДУК «Правий сектор». Посмертно нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та медаллю «За мужність» від «Правого сектора», грамотою командира частини полковника Максима Миргородського.

«Андрій був надзвичайно хороброю та щедрою людиною, а ще – дуже працьовитим. Мав золоті руки, вмів робити все: збудувати будинок, висадити й доглядати сад, виховував і своїх, і чужих дітей – фінансував дитячі табори. Фінансово допомагав історичному клубові «Холодний Яр», побратимам. Робив це непомітно. Насамперед думав про товаришів і завжди був готовий їм допомогти. Добрий, чуйний, неговіркий, привітний. А в принципах – твердий, непоступливий, категоричний», – таким Андрій запам’ятався своїм близьким.

У захисника залишились дружина Оксана, сини Василь і Богдан, донька Катерина.

Поховали героя за козацькою традицією. Його могила — на Центральній алеї слави Байкового кладовища Києва

У Холодному Яру на Черкащині встановлений меморіал на честь полеглих воїнів, серед них і Андрію Жованику.