Морпіх Антон Пустовіт, позивний Генрі, загинув 19 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля села Левадне Запорізької області. Захисник не дожив два місяці до 30-річчя.

Антон родом з міста Ірпінь Київської області. Мав юридичну освіту, проте ніколи не цурався роботи і намагався забезпечити гідне майбутнє для своєї родини. Разом із дружиною виховував доньку, яку називав своєю «маленькою принцесою». Завжди прагнув захистити близьких. Любив риболовлю, комп'ютерні ігри, відео про винаходи та цікавинки людства.

Під час повномасштабного російського вторгнення Антон взяв до рук зброю, щоб захистити свою сім’ю та країну від окупантів. Приєднався до лав Військово-морських сил ЗСУ. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти, що у складі 36-ої ОБрМП. Обіймав посаду кулеметника роти вогневої підтримки. 23 травня 2023 року склав клятву та отримав право носити берет морського піхотинця. А наступного місяця загинув.

«Мій Коханий (ніколи не називали одне одного по імені) був найдобрішим, найсміливішим, найвірнішим. Найкращий у світі папуля, він робив усе задля посмішки нашої донечки. Найідеальніший і найромантичніший чоловік, який робив усе, щоб наш шлюб був найщасливішим, сповненим кохання й турботи одне про одного. Найдобріший син і брат, завжди був готовий допомогти, підтримував і цінував свою сім'ю. Найсміливіший захисник, який пішов добровольцем від початку повномасштабного вторгнення зі словами: «Ми тут живі, маємо що їсти, пити, лише завдяки хлопцям, які стоять там. Я не можу сидіти, поки вони захищають. Я теж хочу захистити свою сім'ю, зробити все, щоб мої рідні жили». Будучи на передовій, казав, що побратими – це його друга сім'я і до кожного він навіть посеред ночі поїде, якщо потрібна буде допомога. Девіз морської піхоти «Вірний завжди» – це дійсно про мого Коханого…» – розповіла Інна Пустовіт.

Поховали матроса на Алеї Героїв Ірпінського міського кладовища.

Вдома на Антона чекали батьки, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 3 роки, рідні, друзі та побратими.