18-річний військовослужбовець Антон Радовенчик, позивний Тоха, загинув 7 березня 2022 року у бою з окупантами біля села Дмитрівка на Київщині.

Антон народився у селі Бабин Рівненської області. Навчався у Бабинському ліцеї. У 2020 році вступив до Рівненського автотранспортного технікуму. Але хлопець завжди мріяв стати військовим, тому через рік навчання забрав документи й пішов до військкомату, щоб здійснити свою мрію.

Хлопець підписав контракт із ЗСУ. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Під час навчання на полігонах виявив себе сумлінним бійцем. Коли приїздив додому, із захопленням розповідав про товаришів, нові навички та службу.

«Було видно, як він на очах перетворювався у справжнього воїна, хоча Антон завжди був стриманим, сором'язливим, добрим, привітним і спокійним. Мав багато друзів, з якими любив весело проводити час», – ділиться спогадами двоюрідна сестра Наталія.

З перших днів повномасштабної війни Антон разом із побратимами став на захист Київської області. 7 березня боєць перестав виходити на зв'язок, його внесли до списку зниклих безвісти. А рівно через місяць побратими знайшли тіло Антона.

Посмертно солдат Радовенчик нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 16 травня 2022 року, на день народження Антона, у Бабинському ліцеї відкрили меморіальну дошку на честь воїна.

«Я взяла на себе удар пошуків зниклого брата, які тривали майже місяць... Це були найважчі дні для всієї родини. Сподівалися на краще, але доля розпорядилася по-своєму. 7 квітня 2022 року мені подзвонив слідчий. Він детально описував речі, які належали Антону... От тоді земля пішла з-під ніг... сподівання і надії розбилися вщент... Та найважче було повідомити про це батькам.
Потім впізнання тіла, важкі похорони та порожні дні. Антон завжди був особливою дитиною. Він змалечку був скромним, добрим, любив усім допомагати, старався ніколи не влазити у конфліктні ситуації. Тепер це наш Янгол, наш Герой... І біль не стихає, час не лікує, а ще більше бурлить всередині, а голову розривають постійні спогади та думки. Та найгірше те, що час не повернеш, як і брата, сина, друга... Вічна пам'ять нашому Антоші!» – додала Наталія.

Поховали захисника у рідному селі.

Антон виховувався у багатодітній сім'ї. У нього залишилися тато Микола, мама Алла і троє братів: Георгій, Андрій і Микола.