Розвідник Антон Сіваш, позивний Чівас, загинув 7 серпня 2023 року. Перетинаючи річку Дніпро після виконання бойового завдання на Херсонському напрямку в тилу ворога, разом із побратимами підірвався на міні та отримав смертельні поранення. 27 вересня захиснику мало виповнитися 25 років.

Антон родом з Вінниці. Закінчив із золотою медаллю місцеву середню школу-гімназію №6. Потім здобув вищу освіту у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, Вінницькому національному аграрному університеті та у Відокремленому структурному підрозділі «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури». Був підприємцем. Займався спортом, зокрема, бойовими мистецтвами. Цікавився військовою тематикою.

Коли почалася повномасштабна війна, Антон знайшов спосіб потрапити до ЗСУ. У квітні 2022 року увійшов до тактичної групи «Реванш». У складі мінометного підрозділу разом із побратимами брав участь в обороні Сєвєродонецька на Луганщині. Після чого перевівся до Головного управління розвідки Міноборони України, де у складі мінометного підрозділу виконував складні операції в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. У 2023-му перейшов до штурмового підрозділу. Брав участь в обороні Харківщини та створенні стратегічного плацдарму на лівому березі Дніпра.

«Моя душа розірвалася на частини. Мій найкращий, мій улюблений, найкращий син, найкращий брат, найкращий з людей. Таких, як ти, на світі не існує. Людина свого слова, людина з великої літери... Вірний, чесний, дуже мужній, духовний. Ти завжди приходив на допомогу і ніколи нічого не боявся, ніколи... з таких, як ти, потрібно брати приклад. Ти – справжній Герой, справжній патріот, величезна цінність для всієї держави», – написала кохана загиблого Майя Цикун.

«Близькі та друзі знали його як палкого патріота, опору для сімʼї та друзів. Людину з великим серцем, що прагнула безкорисливо служити своєму народові. З першого дня війни Антон став до лав сил оборони і незабаром знайшов своє місце серед реваншистів. Попри спокійний норов та небажання виділятися, завжди шукав собі пригоди, ігноруючи небезпеку. Був надійним артилеристом і відважним штурмовиком. Його романтичною мрією було побудувати будинок біля озера Сіваш, після звільнення Криму. Але відбивши плацдарм на укріплених позиціях ворога, після інтенсивного бою під місячним сяйвом, Бог покликав його до небесної фаланги», – зазначили побратими із «Реваншу».

«Добрий, чесний, вихований, стриманий, розсудливий, відмінник, приклад для багатьох. Сильний духом і тілом. Гідний громадянин і захисник своєї держави, найкращий син, брат, хлопець, друг, однокласник! Вічна слава, вічна вдячність, вічний спокій», – зазначили на сторінці Вінницького ліцею №6.

Поховали воїна на Сабарівському кладовищі у Вінниці.

Вдома на Антона чекали батьки, брат, дівчина, рідні та друзі.