Солдат Антон Возний на псевдо Янгол загинув 24 квітня 2023 року під час несення наряду з охорони державного кордону на Чернігівщині в результаті нещасного випадку (потоплення човна через порушення правил кораблеводіння). Йому тепер назавжди 20.

Антон був родом із міста Малин Житомирської області. У 2018 році закінчив 9 класів Малинської загальноосвітньої школи №3. У 2021-му здобув професію кухаря-офіціанта в Малинському професійному ліцеї. Захоплювався малюванням, любив музику, танці. Брав участь у конкурсах і змаганнях із танцювальним колективом «Біджиз», виборюючи перші місця, а також у конкурсах малюнків, де теж неодноразово був переможцем. Любив спорт, намагався завжди знайти вільну хвилину для занять. Закінчив Малинську дитячу школу мистецтв по класу «баян» і хореографічний гурток у Малинському професійному центрі дитячої та юнацької творчості (зразковий ансамбль танцю «Біджиз» ). Мріяв у майбутньому розвивати свої здібності, працювати в сфері музики і мистецтва. Певний час працював у ресторанах «Замок володарів» і «Асторія».

У червні 2021 року хлопця призвали на строкову військову службу до лав Державної прикордонної служби України, яку проходив на кордоні з РФ. Там і зустрів повномасштабне вторгнення. Брав участь у бойових діях на Східному напрямку (Ізюм, Мерефа, Часів Яр тощо). Згодом був переведений до Чопського прикордонного загону, а з грудня 2022 року боронив кордони України на Чернігівщині у складі 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

«Антон був людиною, яку неможливо забути. Він був неймовірно добрим і щирим, завжди готовим прийти на допомогу, завжди з теплом у серці. Його душа була, як чистий промінь світла, що осяював усе навколо. Він щиро любив свою землю, нашу країну. Антон був справжнім патріотом – не на словах, а в кожній своїй дії. Він мріяв про сильну, вільну Україну, і робив усе, що міг, аби наблизити цю мрію. Він не боявся труднощів, не ховався від відповідальності й завжди стояв за справедливість. Та особливим у ньому було те, як його любили тварини. Котики тягнулися до нього, мов до рідної людини, собаки слухняно йшли за ним, а їжачки, здавалось, навіть переставали боятися, аби тільки побути поруч із ним. Він мав особливу магію – відчувати кожну тваринку, і це відчуття було взаємним. Антон загинув Героєм. Він віддав своє життя за те, у що вірив, за людей, яких любив, за країну, яку обожнював. Його серце перестало битися, але його любов і мужність залишилися з нами. Для мене він назавжди залишиться людиною, яка показала, що таке справжнє кохання, доброта, сміливість і відданість. Антоне, ти завжди будеш у моєму серці. Ми тебе пам’ятаємо, любимо і будемо пишатися тобою завжди», – поділилася спогадами кохана Валерія.

Поховали прикордонника на Городищанському кладовищі рідного міста.

Вдома на Антона чекали мама, брат, бабуся і дівчина.