top of page
Артем Гуртовий
10 травня 2022 р.
Старший сержант прикордонної служби Артем Гуртовий загинув 10 травня 2022 року у Лисичанську на Луганщині. За два дні до загибелі йому виповнилося 26 років.
Артем родом з Луганщини. Навчався у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, що знаходиться у Старобільську. Там же познайомився з майбутньою дружиною і створив сім’ю. Хлопець мав активну життєву позицію, тому під час навчання волонтерив та допомагав ЗСУ.
Після випуску Гуртовий пішов служити у Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Був техніком спеціальної комплексної інформаційно-телекомунікаційної апаратної відділення зв‘язку прикордонної комендатури швидкого реагування «Новопсков».
20 лютого 2022 року донькам-близнючкам Артема та Дарії виповнився рік. Чоловік взяв відпустку на цей час, щоб відсвяткувати та побути з родиною. Планували поїхати на відпочинок. Однак того дня військовослужбовцю зателефонували з частини та повідомили, що за добу він має зібратися, купити амуніцію та повернутися до свого підрозділу. 24 лютого він мав їхати до Новопскова. Але його підрозділ перекинули до Старобільська. Артем встиг ще раз зайти додому. Вже востаннє.
«Скажу чесно: я тоді обіймала його в останній раз і пропонувала залишитися. А він каже: «Ні. Ти розумієш, що якщо я залишуся зараз, то наше майбутнє – це тільки росія. Як я буду в очі дівчатам дивитися, якщо залишуся?». А мої слова були, за які я себе тепер звинувачую: «Ти хоч якось будеш дивитися, ніж взагалі ніяк», – розповіла журналістам Дарія, дружина загиблого захисника.
10 травня о 12 годині дня старший сержант Гуртовий разом з побратимом заступив на чергування на нафто-переробному заводі у Лисичанську. О 13:15 в завод влучив снаряд. Артем отримав важке поранення, впав у кому та помер дорогою до лікарні. Побратим же загинув одразу.
За словами дружини, Артем мріяв, щоб його доньки жили в Україні, розмовляли українською і були виховані у любові до своєї країни.
Поховали Героя у Дніпрі на Краснопільському кладовищі.
Не дочекалися захисника дружина Дарія та дві півторарічні донечки: Мирослава та Емілія.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page