Капітан Артем Сохань, позивний Медик, загинув 5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання щодо знешкодження шляхів проходу ворожих диверсійно-розвідувальних груп на Харківщині. 19 жовтня захиснику мало виповнитися 38 років.

Артем народився і жив у Києві. Закінчив Національний медичний університет імені Олександра Богомольця, здобув фах провізора. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей у складі 12-го батальйону територіальної оборони «Київ». Отримав поранення, але після реабілітації повернувся на війну. Неодноразово був нагороджений медалями та відзнаками.

З початком повномасштабного російського вторгнення Артем продовжував боронити Україну від окупантів. У складі 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва брав участь в обороні столиці та Київщини. Офіцер командував 1-ю ротою. Після звільнення області їх підрозділ вирушив на Харківщину.

У травні офіцер був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Для нас із Артемом родина була завжди могутньою фортецею! Артем шанував традиції та сімейні цінності – навіть започаткував родинний герб. Він планував виховувати дітей на власному прикладі – патріотизмі, міцній родині, силі духу та вірі в краще майбутнє! Турботливий чоловік, люблячий батько для своїх доньок – у сімейному житті Артем брав всю відповідальність на себе, про таких говорять «як за кам’яною стіною»! Основним життєвим принципом мого чоловіка було – убезпечити свою сім’ю. За 8 місяців війни, попри те, як би складно йому не було, на мої питання Артем завжди відповідав: «Прорвемся, Сонечко!» На жаль, війна забирає найкращих…» – розповіла дружина загиблого Інна.

«Мій командир! Дякую, Артеме, що повірив в мене, запросив до себе в роту і довірив взвод. Ти завжди був перший! Першим заходив на нові позиції перед тим, як завести особовий склад, першим зайшов на позиції ворога, коли ми перейшли в наступ, першим вийшов на кордон! Завжди в гуморі, завжди відкритий для спілкування з бійцями. Брате, спочивай з миром!» – зазначив побратим Борис Черкас.

«Для мене було за честь служити під командуванням Медика. Раз за разом у реальний бій може вести виключно справжній лідер, котрому довіряють. Робити це ефективно протягом 8 місяців виключно наказами неможливо, особливо коли твій підрозділ складається з добровольців. Артем був саме таким лідером та командиром, за яким ми йшли, тому що довіряли, а не тільки через те, що був наказ», – сказав побратим Андрій Юдін.

«Командир бився та загинув як і належить людині честі. Оберігаючи бійців від найнебезпечніших завдань, виконував їх сам або був на чолі передових груп. Для своєї роти був кому добрим другом, кому – майже батьком. Та для всіх незмінно – лідером і захисником. Пам'ять буде вічна!» – додав побратим Богдан Яременко.

Поховали офіцера на Алеї Героїв Берковецького кладовища у Києві.
Вдома на Артема чекали дружина та дві доньки, 2005 та 2020 років народження.