Старший лейтенант Богдан Заіченко, позивний Доцент, помер 6 червня 2023 року в шпиталі в Кураховому. Того дня він отримав важке осколкове поранення у бою з ворогом в районі села Шахтарське на Донеччині. 11 липня офіцеру виповнилося б 28 років.

Богдан народився в селищі Диканька Полтавської області. З дитинства жив у Полтаві. Навчався у школі №38. У 2015-му закінчив Полтавський коледж харчових технологій НУХТ, опісля був призваний на строкову військову службу. Наступного року брав участь в АТО. У 2019-му закінчив Національний університет харчових технологій, у 2020-му – Харківський національний університет Повітряних Сил імені І.Кожедуба. У вільний час займався моделюванням, захоплювався металопошуковими роботами. Любив Україну, досліджував її історію.

Після випуску молодий офіцер проходив службу в 1129-му зенітному ракетному Білоцерківському полку ППО Сухопутних військ ЗСУ. Обіймав посаду начальника обслуги зенітної ракетної батареї зенітно-ракетного дивізіону. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами боронив Україну від окупантів.

14 жовтня 2022-го Богдан надіслав таке привітання до Полтавського коледжу, випусником якого був:

«В цьому році свято набуло зовсім іншого сенсу. І якщо для когось, навіть після 2014 року війна і роль в ній захисників залишалась абстрактною, то тепер кожен відчув, що означає справжня боротьба. Ми всі стоїмо за те, щоб зрештою повернутись до рідних осель, до сімей. За те, щоб наші діти не боялись дивитись в небо, щоб швидше забули слово «війна» і сотні нових страшних слів, які з'явилися в нашому житті. За те, щоб український прапор вже ніколи не був закинутий і спаплюжений. За те, щоб в нашому житті більше не було страху. Ми воюємо за правду, за свободу, за Україну!».

За час служби захисник був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

«Веселий, планував своє життя, завжди відгукувався на прохання про допомогу. Мріяв придбати будинок», – розповіла мама офіцера Аліна Григорівна.

«Ми познайомились з чоловіком весною 2014 року. Так почалась неймовірна історія. А тепер лишилися спогади… Богдан був професійним військовим. На рахунку його обслуги збитий Ка-52 та безліч ворожих безпілотників. Богдан був гарним батьком. Він любив старшу донечку безумовно, усі її усмішки й слізки. І дуже хотів другу дитину, але, на жаль, так і не побачив її народження… Богдан був вірним другом і лишив десятки, сотні теплих спогадів. Мій чоловік – людина, яку я любила понад усе і попри все. Він загинув. Але лишився в очах маленьких донечок, заради яких віддав найцінніше – своє життя. Вічна пам'ять і слава», – написала дружина Олеся.

«Ще в студентські роки він займав активну громадянську позицію, проявляв винятковий патріотизм і любов до Батьківщини. Після закінчення навчання Богдан став на захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості нашої держави. Справжній патріот, вірний син України. Таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті», – додали у Полтавському коледжі.

Поховали Героя на Меморіалі полеглих захисників Затуринського кладовища на Полтавщині.

У Богдана залишилися батьки, сестра, доньки Ольга та Мирослава, інші рідні, друзі та побратими.