Солдат Данило Семененко, позивний SAM, загинув 29 квітня 2022 року в місті Золоте Луганської області. Захисник отримав смертельні поранення на бойовій позиції внаслідок обстрілу ворожого танка.

Данилові було 19 років. Він народився в Харкові. Закінчив там музичну школу №12 ім. Клавдії Шульженко. За фахом – піаніст. У цьому напрямку мав відзнаки міжнародного рівня. Також займався плаванням, брав участь в змаганнях та здобув низку нагород. Обожнював малювати графіті. З дитинства захоплювався комп'ютерними технологіями.

Вищу освіту здобував у Харківському національному університеті радіоелектроніки. Після року навчання хлопець готувався до вступу у чеський виш, аби отримати там фах геймдизайнера. Мріяв створювати компʼютерні ігри. Коли йому виповнилося вісімнадцять – пішов на строкову службу, а потім підписав контакт. Служив у військовій частині 3017.

Повномасштабне вторгнення Данило зустрів, будучи на ротації в Луганській області. Виконував бойові завдання у складі 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана Національної гвардії України. Обіймав посаду кулеметника. Після перемоги планував створити віртуальну гру про війну в Україні на основі реальних подій, що сам пережив. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Данька – наш хоробрий та відважний Янгол. Його всі пам’ятають за добре серце та сонячну усмішку. У перші дні повномасштабної війни, коли ми говорили по телефону, я чула тремтіння в голосі Дані. Розуміла, що він ще зовсім дитина, а потрапив у саме пекло передової. Але син втішав усіх рідних, говорив, що все скоро закінчиться… Трохи пізніше його голос змінився, став мужнім та безстрашним. Казав: «Мамо, не хвилюйся, ми з хлопцями працюємо». А потім: «Не знаю, чи я патріот країни, але ти вчила мене захищатися, і я захищатиму тих людей, яких я люблю, і наш дім». Він дуже подорослішав за цей короткий час, став сильним духом. Даня був упевнений у перемозі і розквіті країни. Він дивився тільки у майбутнє, був закоханим, щасливим, незважаючи ні на що», – розповіла мама Олена.

«Він був дуже добрим – я таких ніколи не зустрічала та, напевно, й не зустріну. Завжди веселий, навіть перебуваючи на фронті, підтримував мене та піднімав настрій. Ми могли розмовляти годинами, і я завжди чекала його дзвінка... Ще він відправляв фото собак, яких вони там підгодовували, із теплотою розповідав про них... Він би ніколи нікого не образив», – додала кохана дівчина Діана.

«Хоробрість у Дані була перш за все. Щоб не трапилось, який би штурм та артобстріл ми не переживали, він завжди був міцний духом. Даня світився від щастя після розмов по телефону зі своєю дівчиною, мамою та друзями з Харкова. Він дуже надихав своїм внутрішнім спокоєм, впевненістю у найкраще, щасливою усмішкою. Відважний, хоробрий SAM», – зазначив побратим Емір.

Поховали воїна на Алеї слави у Харкові.

У нього залишилися мама, кохана дівчина, бабуся, друзі, побратими та інші рідні.

Захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На честь Данила на фасаді школи, де він навчався, розмістили меморіальну дошку.