22 березня 2024 року, рятуючи пораненого побратима під ворожим мінометним обстрілом, поліг солдат Денис Небрат, позивний Ден. Сталось це поблизу села Кліщіївка Донецької області. Побратима вдалось врятувати, а Дениса – ні. Захисникові назавжди 33 роки.

Денис народився в селі Грушів на Київщині. Навчався у Ржищівському професійно-технічному училищі, де здобув професію водія. Цікавився тракторами, дуже хотів працювати на землі. У вільний час обожнював ходити на риболовлю. З родиною жив у селі Пустовіти Київської області. Майже все своє свідоме життя працював водієм-далекобійником. Останнє місце роботи – «Миронівський завод з виготовлення круп і комбікормів» ПрАТ «МХП».

Після початку повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ. Служив на посаді кулеметника у 135-му батальйоні 114-ої окремої бригади територіальної оборони.

За свою службу мав низку нагород. Зокрема, нагрудний знак «Золотий хрест» та медаль «Ветеран війни».

«Мій чоловік був дуже добрий, до всіх тягнувся, нікому не відмовляв у допомозі. Що б його не попросили, він завжди казав: «Без проблем» або «Немає питань». Всі побратими і взводний про нього відгукуються лише хорошими словами. Його командир казав, що Денис був воїн по своєму духу. Якби побільше таких, була б перемога», – розповіла дружина полеглого воїна.

Поховали захисника в селі Пустовіти Київської області.

У Дениса залишились дружина, син, донька, батьки та старший брат.