Військовослужбовець Дмитро Гриценко загинув 10 вересня 2022 року під час ворожого обстрілу в районі села Миколаївка Друга Донецької області. 24 жовтня йому мало виповнитися 26 років, але не судилося.

Дмитро народився у селі Теково на Закарпатті. Навчався у Теківській загальноосвітній школі. Здобув фах електрика у Виноградівському державному коледжі мукачівського державного університету. Ніколи не міг сидіти без діла. Був майстром на всі руки. Працював за кордоном: на будівництві, займався ремонтами.

У лютому 2022-го чоловік знову мав поїхати в іншу країну, однак почалася повномасштабна війна. З першого ж дня, 24 лютого, Дмитро став на захист України, адже не міг ховатися вдома. Він приєднався до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Разом з побратимами чоловік вирушив на передову обороняти Батьківщину від російських окупантів.

«Пішов захищати Україну в перші дні війни. Ніколи не забуду його слова «Я не можу спокійно сидіти вдома коли в країні війна». Постійно говорила йому, що він герой, але він тільки посміхався і відповідав: «Герої ті, які померли». Він ніколи не залишав близьких людей в біді і за тією ж причиною пішов захищати український народ, пішов за нашу волю, за мирне небо. Усе буду робити для того, щоб його ніколи не забули. Він дуже хотів повернутися додому, побачити сім’ю. Він повернувся, але, на жаль, не так, як йому хотілось», – розповіла наречена Ніколетта.

Поховали захисника у селищі Королево на Закарпатті.

У Дмитра залишилися батько Василь, брат Мерті, сестра Данієлла та наречена Ніколетта.