top of page
Дмитро Кочетков

Дмитро Кочетков

19 квітня 2022 р.

Захисник «Азовсталі» Дмитро Кочетков, позивний Дейдж, загинув 19 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя від російських окупантів. Йому було 42 роки.

Дмитро народився у селищі Буди Харківської області. Закінчив Харківський автотранспортний технікум. З юних років захоплювався альпінізмом, підкорив багато гірських вершин. Любив природу, дітей, займався спортом.

З 2015 року служив у лавах полку «Азов», який згодом став частиною НГУ. Брав участь у Широкинській операції та АТО/ООС на Донбасі. Служив у медичній частині, евакуював поранених побратимів з поля бою. Мав багато нагород.

З початком повномасштабної війни Дейдж обороняв Маріуполь від російських окупантів. У березні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, але не встиг отримати.

І вже посмертно старший солдат Кочетков нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.

«На жаль, ще один мінус у Харківському клубі альпіністів… У Маріуполі загинув Дмитро Кочетков. 6 квітня оновив свій профіль у ФБ новою світлиною, а 19-го загинув... Сильний, справжній! Останнє повідомлення від Дмитра було 16 квітня: «Мариуполь на связи: мы окончательно закрепились оставшимися силами в крайнем заводе-укрепрайоне и готовы ко всему. Стараемся как можем, скоро 2 месяца в полной блокаде». Пам'ятатимемо завжди!» – написав Геннадій Копєйка.

«Діма був доброю, мудрою, світлою людиною. Він був сильним! Справжнім. Вмів розважити кожного. Він любив гори, ходив у гори, любив бігати й досяг крутих результатів, він поважав всіх людей, любив людей, своїх друзів. Біль…» – написала Євгенія Лемець.

«Він живий у нашому серці і буде жити, поки ми дихаємо! А на правому плечі броніка маркером намалював гори, його вершина ще попереду!» – написала Наталя Борисенко.

Тіло Героя так і не знайшли.

У Дмитра залишилися мама і брат.


Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Маріуполь, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page