Старший солдат Дмитро Коваль загинув 25 лютого 2022 року в районі Антонівського моста на Херсонщині. Боєць дістав смертельне кульове поранення у шию. Йому було лише 22 роки.

Дмитро народився у селищі Глухівці на Вінниччині. Здобув фах столяра у Київському вищому професійному училищі деревообробки, під час навчання отримував грамоти, був переможцем конкурсу професійної майстерності. Цікавився автомобілями і технікою. Любив читати, гратися з племінниками.

Згодом хлопець вирішив пов’язати своє життя з армією та пішов служити до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Він дуже пишався тим, що служить у танковому батальйоні, та любив свою посаду. Дмитро обіймав посаду механіка танка, весь час копирсався у техніці і йому це подобалося. Коли отримав звання старшого солдата, був дуже задоволений, бо зрозумів, що знайшов себе.

Восени 2021 року Дмитро одружився. Купив квартиру та автомобіль для майбутнього життя. Планував, мріяв, кохав. Однак на другий день повномасштабної війни російські окупанти обірвали життя та мрії молодого військового.

«Я дуже сильно люблю свого брата. Досі не можу повірити в це. Коли мені повідомили про його загибель, я втратила сенс жити. У нас різниця 2 роки, але ми з ним як двійнята нерозлучні. Не знаю, як пережила б його втрату, якби не чоловік і двоє наших діток, яких Дімочка так любив. Він завжди казав: «Мала, ти у мене сильна, ти зі усім впораєшся»...Я дуже люблю його і дуже важко без нього», – сказала сестра Ольга Кондратюк.

Старший солдат Коваль посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Дмитра поховали у тимчасово окупованому Херсоні на кладовищі Геологів.

Рідні захисника дуже чекають і сподіваються, що зможуть перепоховати Дмитра у рідному краї.

На Героя вдома чекали мама, дві сестри та дружина.