Нацгвардієць Дмитро Дегтяренко, позивний Деймос, загинув 24 грудня 2023 року поблизу села Новопрокопівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Поранення стали смертельними. За два дні воїну виповнилося б 24 роки.

Дмитро В’ячеславович народився в місті Ворожба Сумської області. Навчався у Ворожбянському ліцеї. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. Планував пізніше стати програмістом або викладати в академії, де навчався. Цікавився технікою.

На військову службу чоловік потрапив після закінчення академії – у березні 2023 року. Він долучився до лав 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Обіймав посаду командира взводу. Разом із підрозділом боронив Запорізький напрямок.

«Діма був людиною, яка любила свою сімʼю і постійно переживала, як вони, бо живуть вони за 8 кілометрів від кордону з росією. Переживав і дбав про кожного свого солдата, побратима (знав, що в кого болить, що кому не можна через стан здоров’я), переживав за мене і завжди казав: «Я тут, щоб ти могла жити спокійно». І, маючи купу своїх переживань, ні на кому не зірвався. Він ніколи не показував наскільки йому важко. Він любив свою роботу, був відповідальний. Ніколи не відмовлявся від виходів і завжди переживав за своїх хлопців, які були там! Він завжди був радий допомогти всім, міг віддати останнє, але для себе ніколи допомоги не просив. Він – спокійна, врівноважена і добра людина. У свої 23 роки за народ, за країну віддав найцінніше – своє життя», – розповіла кохана полеглого воїна.

«Страшна звістка убила мене. Тебе з нами вже немає , немає мого Дімасіка... Боже, я з розуму сходжу, я в це не вірю... Не вірю, що не зможу тебе обійняти, сказати, як сильно я тебе люблю, потиснути твою змужнілу руку. Люблю тебе безмежно… Герої не вмирають…» – написав його дядько Олександр Мухопад.

Поховали Героя в рідному місті.

У Дмитра залишилися батьки Ірина Петрівна та Вʼячеслав Анатолійович, молодша сестра Юлія, дівчина Олена, рідні, друзі та побратими.