Солдат Дмитро Губарєв, позивний Слендер, загинув 15 квітня 2022 року в Маріуполі Донецької області. Під час виконання бойового завдання отримав поранення, несумісне з життям. Захиснику було 29 років.

Дмитро народився у Києві. Навчався в гімназії №315 з поглибленим вивченням іноземних мов. Закінчив факультет філософії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. У магістратуру вступив на спеціальність «Публічне управління та адміністрування». Працював спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Голосіївської районної державної адміністрації Києва. Потім його підвищили до старшого інспектора. Опісля став менеджером з продажу компʼютерної техніки. Згодом займався продажом реклами для іноземних компаній. Мав свої бізнес-проєкти з партнерами за кордоном. Брав участь у Революції Гідності.

«Діма в нас народився, коли ми з дружиною були ще студентами. Як я радів, що у мене син. Від дружини йому передався хист до іноземних мов. Він добре знав англійську й німецьку, самостійно вивчив іспанську. В дитинстві ходив на хокей, згодом займався дзюдо. Самотужки навчився грі на гітарі. Я йому тільки акорди показав. Також самостійно опанував гру на піаніно, ударних та сопілці. Діма зі школи займався кікбоксингом, рукопашним боєм, джиу-джитсу. Любив мандрувати. Сам вибудовував маршрути та підкорював українські Карпати. Їздив з друзями на різні музичні фестивалі. Зачитувався історичними та філософськими творами», – розповів батько Валерій Ілларіонович.

Напередодні повномасштабного російського вторгнення Дмитро пішов добровольцем до окремого загону спеціального призначення полку «Азов» Національної гвардії України. З перших днів війни разом з побратимами захищав Маріуполя. Перебував на передовій. Як військовий парамедик, евакуюйовував поранених і цивільних на завод «Азовсталь». Згодом став гранатометником, брав участь у військових операціях.

«Коли анексували Крим, Діма казав, що хоче захищати країну. Говорив про полк «Азов»: «Там особливий дух, там все серйозно, там найкращі!». Цитував Епікура: «Коли ми є – смерті ще немає, а коли настає смерть – вже немає нас». Одного дня сказав нам з дружиною, що їде в тренувальний табір. А насправді подався на Донеччину проходити відбір в «Азов». За кілька тижнів в навчальному центрі складав нормативи з тактичної медицини, стрільби, фізичної, вогневої та тактичної підготовки. Отримав омріяний шеврон, про що нас згодом і повідомив. Коли почалося повномасштабне вторгнення, обороняв Маріуполь. Телефонних дзвінків майже не було, лише інколи надсилав повідомлення: «Все нормально. Ми воюємо. Все буде добре». А потім взагалі зв’язку з ним не стало. 21 березня 2022 року написав: «Привіт, сьогодні наш розрахунок (в якому я) знищив російський катер». Наступного дня на всіх каналах з’явилося відео знищення підрозділом «Азов» російського катера «Раптор». Син не дожив до виходу з «Азовсталі» майже місяць», – додав Валерій Ілларіонович.

Посмертно Дмитро нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Честь. Слава. Держава». 15 червня 2022 року в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка відкрито іменну аудиторію випускника філософського факультету Дмитра Губарєва.

Урна з прахом Дмитра похована в колумбарії на столичному Лісовому кладовищі.

У захисника залишилися батьки і сестра Олександра.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.