68-річний Дмитро Хизилкоз загинув 14 березня 2022 року у Маріуполі. У квартиру, де він мешкав разом із рідними, російські військові влучили з танка.

«Ми жили у різних районах: я – у центрі біля пологового будинку, мама Віра з сестрою Надією, сином Олексієм і дядьком Дмитром – у 23 мікрорайоні. 7 березня у мами був день народження. Мені вдалося передати їй та рідним записку з привітанням і заспокійливими словами, що з нами все гаразд. Наступного дня мені передали відповідь від них – що також усе гаразд і що дуже сумують за нами. А 14 березня російські військові вбили їх. Квартиру повністю зруйнувало, дивом племінник Олексій вижив. Мені вдалося забрати його. Окупанти відібрали у нас найцінніше. Залишилась тільки записка, яку я бережу і часто перечитую», – розповіла Любов Гусєва, племінниця Дмитра.

Дмитро Хизилкоз народився у селищі Старий Крим під Маріуполем. Працював на заводі, останні роки уже був на пенсії.

«Мій дядько Дмитро Костянтинович був гарною, доброю, спокійною людиною. Любив колекціонувати книги і годинники», – розповіла Любов.

Дмитра, Віру і Надію вдалося дістати з-під завалів через місяць після загибелі. Кілька днів загиблі лежали у мішках на сходовій клітці, а потім їх забрали до моргу.

«У цьому жахливому морзі тіла лежали одне на одному. Ми хотіли поховати маму, сестру і дядька поряд із рідними. Просили, щоби їх не забирали на центральне кладовище, де загиблих ховали у великих братніх ямах… Знайшли машину, труни. Люди допомогли вирити одну глибоку могилу на кладовищі Старого Криму. Але поховати там не вдалося. Маму і дядька поховали на центральному кладовищі – у трунах, але в одній траншеї під табличкою з номером… Сестру – поряд із батьком та рідними», – розповіла Любов.

У Дмитра залишилися племінниця, племінники й інші рідні.