Дмитрові Кравченку мало виповнитися 15 років. До дня народження він не дожив усього 10 днів. Хлопець разом із родиною загинув 9 березня 2022 року під завалами будинку в Ізюмі на вулиці Першотравневій, 2. Там загинули близько пів сотні людей, серед них мама і тато Дмитра, його братик і сестричка, бабуся і прабабуся.

На Першотравневій, 2 жили дід і бабуся Діми. Ледь не всі вихідні і свята хлопець разом із молодшими братом і сестрою проводили тут. Сусіди, які жили поверхом нижче, згадують: «Як над головою починало тупотіти, ми знаємо – вихідні, малі до Яцентюків приїхали. Там завжди життя вирувало. Це так важко згадувати, цього вже ніколи не буде…»

На Першотравневу мама і тато привели Діму з молодшими братом і сестричкою ховатися від обстрілів. Разом великій родині було легше і не так страшно. Втім 9 березня черговий удар російської армії зруйнував цілий під'їзд цього будинку і забрав життя сім'ї Кравченків.

«Зовсім маленьким Діма був смішний і милий. Любив бабусині млинці. Наїсться, але ще просить, щоб їй приємно було. Але вже з’їсти не може і ховає їх, а я потім прибирала і ми всі сміялися», – згадує племінниця тата Діми, Марина.

Підлітком Діма став серйозним і доволі замкнутим, кажуть рідні. Багато часу проводив за телефоном, обожнював комп’ютерні ігри. Разом із тим завжди допомагав батьку поратися вдома чи на дачі. Вони у двох проводили багато часу.

Дідусь Михайло згадує: «Я чекав, що з малого буде майстер. Він вчився лагодити телефони та комп’ютер. Хотів робити все сам, упертим був».

Тіла загиблих з-під завалів дозволили дістати тільки за місяць після трагедії. Маму і тата Діми витягли 12 квітня, наступного дня – трьох дітей сім’ї Кравченків. Діму – першого. Загиблих опізнавав дідусь. Він поховав доньку з зятем і трьох їхніх діток в одній могилі.

У січні 2023 року вулицю Першотравневу в Ізюмі перейменували на вулицю Пам'яті.